Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.05.2021 року у справі №360/2200/20

УХВАЛА

13 травня 2021 року

м. Київ

справа № 360/2200/20

адміністративне провадження № К/9901/15620/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А. В.,

суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року

у справі № 360/2200/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Луганській області

про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати накази відповідача від 04 травня 2020 року №1325 та від 06 травня 2020 року №423 о/с про накладення на позивача дисциплінарного стягнення та звільнення зі служби в поліції;

- поновити позивача на службі у поліції на посаді начальника СЛМТЗ Кремінського ВП ГУНП в Луганській області;

- стягнути з відповідача на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного невиконання службових обов'язків починаючи з 14 травня 2020 року по день фактичного поновлення на службі;

- допустити негайне виконання постанови в частині поновлення на службі в поліції на посаді начальника СЛМТЗ Кремінського ВП ГУНП в Луганській області та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного невиконання службових обов'язків у межах суми стягнення за один місяць.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року, відмовлено у задоволені позовних вимог.

29 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року у справі № 360/2200/20.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, серед основних засад судочинства, закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Згідно пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

За змістом пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

З оскаржуваних судових рішень та зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом розгляду у даній адміністративній справі є визнання протиправним та скасування наказів про накладення дисциплінарного стягнення на позивача, звільнення його зі служби в поліції, поновлення на службі у поліції та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного невиконання службових обов'язків.

З матеріалів касаційної скарги слідує, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді начальника СЛМТЗ Кремінського ВП ГУНП в Луганській області, яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища.

Таким чином, в силу вимог пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України дана справа законом віднесена до справ незначної складності.

Враховуючи, що дана справа відноситься до справ незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а-г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.

Натомість, Суд зауважує, що у касаційній скарзі відсутні посилання скаржника на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування обставин, встановлених оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для скаржника; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів констатує, що скаржниками не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України у касаційних скаргах відсутні та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.

При цьому позивач в касаційній скарзі зазначає, що підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку), водночас, Суд звертає увагу скаржника на те, що сама по собі наявність судових рішень касаційної інстанції не свідчить про те, що оскаржувані судові рішення у цій справі не відповідають висновкам Верховного Суду, в тому числі і у тих постановах Верховного Суду, які наведені скаржником.

Крім цього, Верховний Суд відхиляє зазначені доводи касаційної скарги з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження позивач не навів та не обґрунтував, застосування яких саме норм права викликають необхідність у формуванні єдиної правозастосовчої практики.

Колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання.

Наведені скаржником в касаційній скарзі обставини є загальними і в контексті обставин справи зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо неправомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення його зі служби в поліції.

Також, оскаржуючи судові рішення, скаржник, посилаючись на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, проте, які саме норми права неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, щодо яких наявний висновок, викладений у постановах Верховного Суду, в касаційній скарзі позивачем не зазначено.

Інші аргументи касаційної скарги зводяться до цитування КАС України, Кримінального процесуального кодексу України, Дисциплінарного статуту Національної поліції України, переоцінки доказів у справі, неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанції, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції.

З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року у справі № 360/2200/20.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційними скаргами та доданими до скарги матеріалами направити особам, які подали касаційні скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена....................................................

А. В. Жук

Н. М. Мартинюк

Ж. М. Мельник-Томенко Судді Верховного Суду