Історія справи

Ухвала КАС ВП від 29.04.2021 року у справі №160/4276/20

УХВАЛА

13 травня 2021 року

м. Київ

справа № 160/4276/20

адміністративне провадження № К/9901/16422/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М. В.,

суддів: Губської О. А., Мартинюк Н. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі №160/4276/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:

визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника ВП - начальника СВ Дніпровського РВП Дніпровського ВП ГУНП майора поліції ОСОБА_1" за №536к від 24 березня 2020 р. в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №98 о/с від 30 березня 2020 року в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення Дніпровського районного ВП Дніпровського ВП ГУНП у Дніпропетровській області, за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, прийнятого на підставі наказу №536к від 24 березня 2020 року Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області;

поновити позивача на службі в поліції на посаді заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення Дніпровського районного ВП Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 04 квітня 2020 року по дату прийняття судом відповідного рішення у справі з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що матеріалами службового розслідування щодо позивача та складеним за його результатами висновком встановлено, що заступником начальника ВП - начальника СВ Дніпровського РВП Дніпровського ВП ГУНП майором поліції ОСОБА_1 порушено службову дисципліну, а саме: не дотримано вимог пункту 1 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги працівника поліції, абзацу 1,2 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України №1179 від 09 листопада 2016 року, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліції та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейського, що призвело до приниження авторитету органу Національної поліції.

У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Положеннями пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

8 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі-Закон № 1700-VII) займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спір виник щодо звільнення позивача з публічної служби.

Як вбачається з ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року зазначену справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак ухвалені у цій справі рішення касаційному оскарженню не підлягають.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.

Зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі №160/4276/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіМ. В. Білак О. А. Губська Н. М. Мартинюк