Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.03.2021 року у справі №420/6949/20

УХВАЛА

15 березня 2021 року

м. Київ

справа № 420/6949/20

адміністративне провадження № К/9901/7403/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Бившевої Л. І., Васильєвої І. А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у справі за позовом Приватного підприємства "ДІ ВІ" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

У липні 2020 року Приватне підприємство "ДІ ВІ" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 15 липня 2020 року №0012840507 про застосування штрафних санкцій на суму 83 000,00 грн. та №0012850507 про застосування штрафних санкцій на суму 40 000,00 грн.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 28 вересня 2020 року позовні вимоги задовольнив.

П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 02 лютого 2021 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 липня 2020 року №0012840507 про застосування штрафних санкцій на суму 83
000,00 грн. скасував й ухвалив у цій частині позовних вимог нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив; в решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року залишив без змін.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду 28 вересня 2020 року та постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року ухвалені у справі, що призначена та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Приймаючи таке рішення, суди виходили з доведеності позивачем тієї обставини, що карантин, встановлений в Україні постановою Кабінету Міністрів України, став для контрагента позивача та самого позивача форс-мажором, тобто надзвичайною і непідвладною волі сторін договору поставки ТОВ "ТЕХНОТРЕЙД" позивачу датчику рівня ультразвуковий ULB - 30, блок іскрозахисту BIZ та консоль СИУР обставиною, внаслідок якої позивач не зміг обладнати акцизний склад витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками у встановлений законодавством строк, в зв'язку із чим підстави для притягнення його до відповідальності за порушення підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України та пункту 12 підрозділу 5 розділу ХХ Перехідних положень ПК України відсутні, а податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2020 року №0012850507 про застосування штрафних санкцій на суму 40 000,00 грн. підлягає скасуванню.

Разом з тим, апеляційний суд прийшов до висновку про правомірність прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 15 липня 2020 року №0012840507 про застосування до позивача штрафних санкцій на суму 83 000,00 грн. на підставі пункту 1281.3 статті 1281 ПК України, за змістом якого незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 гривень за кожний неподаний електронний документ, оскільки Приватним підприємством "ДІ ВІ" такі документи в період з 01 квітня 2020 року по 22 червня 2020 року не формувались і не подавались.

Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в їх задоволенні.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України врегульовано питання щодо переліку справ, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження.

Так відповідно до частин 1 та 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення справи незначної складності та відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України дана справа може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Матеріали ж касаційної скарги не дають підстав для висновку щодо необхідності застосування, у даному випадку, підпунктів "а " - "г" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року та постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року прийняті у справі, що розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини 5 статті 328, пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Головному управлінню ДПС в Одеській області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у справі за позовом Приватного Підприємства "ДІ ВІ" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіС. С. Пасічник Л. І. Бившева І. А. Васильєва