Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.03.2021 року у справі №420/4566/20

УХВАЛА

16 березня 2021 року

Київ

справа №420/4566/20

адміністративне провадження №К/9901/6723/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н. М., перевіривши касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року у справі №420/4566/20 за позовом керівника Котовської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

У травні 2020 року керівник Котовської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області щодо утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей, зобов'язавши останню вчинити дії, спрямовані на утворення у складі виконавчих органів ради служби у справах дітей.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв'язку 26 лютого 2021 року.

У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року у справі №420/4566/20 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Також скаржник просить поновити строк касаційного оскарження.

Відповідно до частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Так, згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Імперативними приписами частини 4 статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 4 статті 328 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Враховуючи, що справа №420/4566/20 була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, як на підставу звернення до суду із касаційною скаргою скаржник посилається частину 5 статті 328 КАС України й вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Однак, таке обґрунтування випадків застосування винятків для касаційного оскарження судових рішень ухвалених за правилами спрощеного позовного провадження не є достатнім у розумінні частини 5 статті 328 КАС України.

Суд наголошує, що з огляду на те, що винятки передбачені частиною 5 статті 328 КАС України мають оціночний характер, вони потребують належного обґрунтування з боку скаржника. Сама по собі вказівка про них у касаційній скарзі, без відповідного підкріплення прикладами/доказами, не дає підстав для відкриття касаційного провадження.

Так, питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

Разом з тим, скаржником не наведено й обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.

Водночас, слід зазначити, що посилання на відповідний підпункт пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України має обов'язково наводитись у поєднанні із зазначенням підстави передбаченої частиною 4 статті 328 КАС України.

Проте, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що, в порушення вимог пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України, у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та відсутнє посилання на відповідний пункт вказаної статті.

Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій з урахуванням вимог частини 4 статті 328 КАС України.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною 4 статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року у справі №420/4566/20.

Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Проте, оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв'язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення строку на таке оскарження Суд не вирішує.

На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року у справі №420/4566/20 за позовом керівника Котовської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена................

Н. М. Мартинюк,

Суддя Верховного Суду