Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.02.2020 року у справі №160/9694/18

УХВАЛА

14 лютого 2020 року

Київ

справа №160/9694/18

адміністративне провадження №К/9901/4051/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л. В.,

суддів: Стрелець Т. Г., Стеценка С. Г.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2020 року по справі № 160/9694/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маурер Днепр" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанови, припису, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року по справі № 160/9694/18 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Маурер Днепр" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанови, припису - задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десятиденний строк, з дня отримання ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Копія ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року заявником апеляційної скарги отримана 16 грудня 2019 року.

У межах строку, встановленого для усунення недоліків на адресу Третього апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року по справі № 160/9694/18 та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року по справі № 160/9694/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маурер Днепр" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанови, припису.

На зазначену ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2020 року відповідач подав касаційну скаргу відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції чинній до 08 лютого 2020 року (далі - КАС України), яку зареєстровано у Верховному Суді 11 лютого 2020 року.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги та зміст ухвалених у цій справі судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

З матеріалів справи встановлено, що 20 березня 2019 року у відкритому судовому засіданні проголошено повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Копія означеного рішення суду першої інстанції отримана заявником апеляційної скарги 23 квітня 2019 року, що підтверджується розпискою, наявною в матеріалах справи.

23 травня 2019 року на адресу суду першої інстанції надійшла вперше подана відповідачем апеляційна скарга на рішення від 20 березня 2019 року.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 5 286,00 грн.

Ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року отримана відповідачем 05 червня 2019 року.

13 червня 2019 року відповідачем на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було надано до суду апеляційної інстанції клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року продовжено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Вказана ухвала суду апеляційної інстанції від 18 червня 2019 року отримана заявником 26 червня 2019 року.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року апеляційну скаргу відповідача повернуто з огляду на не усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року про повернення апеляційної скарги відповідачем в касаційному порядку оскаржена не була та є чинною.

21 серпня 2019 року на адресу суду першої інстанції надійшла вдруге подана відповідачем апеляційна скарга на рішення від 20 березня 2019 року.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 5 286,00 грн.

Ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року отримана заявником 18 вересня 2019 року.

27 вересня 2019 року на адресу Третього апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів, зокрема копії платіжного доручення № 800 від 23 вересня 2019 року без дати проведення банком.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідача.

Вказана ухвала суду апеляційної інстанції отримана відповідачем 07 жовтня 2019 року.

16 жовтня 2019 року на адресу Третього апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року апеляційну скаргу повернуто заявнику з огляду на не усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року про повернення апеляційної скарги відповідачем в касаційному порядку оскаржена не була та є чинною.

27 листопада 2019 року відповідач втретє подав апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 березня 2019 року.

Судом апеляційної інстанції зверталась увагу відповідача на те, що оскільки ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року та від 23 жовтня 2019 року про повернення апеляційної скарги у касаційному порядку не скасовані та є чинними, то до повторних апеляційних скарг застосовуються вимоги КАС України як до нової апеляційної скарги. При цьому, заявник апеляційної скарги під час реалізації свого права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою не звільняється від обов'язку дотримуватися встановленого законодавством строку звернення до суду з такою апеляційною скаргою.

Крім того, подання первинної апеляційної скарги відповідачем в установлений законом строк не передбачає зупинення строку на апеляційне оскарження для нього та можливості у зв'язку з цим у подальшому свавільно розпоряджатися часом на апеляційне оскарження.

Також суд апеляційної інстанції зазначав про те, що не виконання вимог КАС України щодо форми та змісту апеляційної скарги, та, як наслідок, повернення вперше та вдруге поданої апеляційної скарги, не свідчать про наявність об'єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Відповідач, який діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Поряд із зазначеним, суд апеляційної інстанції звертав увагу на те, що у відповідача з моменту початку строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 20 березня 2019 року до моменту повернення вдруге поданої апеляційної скарги 23 жовтня 2019 року було більш ніж достатньо часу для вжиття належних заходів з оплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Крім того, відповідач, також, не навів обґрунтованих підстав, які перешкоджали йому звернутись з апеляційною скаргою без зайвих зволікань після здійснення оплати судового збору 08 листопада 2019 року.

Суд апеляційної інстанції також зазначав і про те, що посилання відповідача на те, що останній не зловживав процесуальними правами, не свідчить про наявність у суб'єкта владних повноважень безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент без урахування процесуальних строків встановлених для статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, а у суду - обов'язку поновлювати сторонам строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження та відсутності підстав для його поновлення, правильно застосував положення пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині 3 статті 328 КАС України, який включає і ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 02 січня 2020 року по справі № 160/9694/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маурер Днепр" до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанови, припису.

Надіслати Головному управлінню Держпраці у Дніпропетровській області копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Тацій Л. В.

Суддя Стрелець Т. Г.

Суддя Стеценко С. Г.