Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.09.2020 року у справі №826/14158/18

УХВАЛА

15 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 826/14158/18

адміністративне провадження № К/9901/22547/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С. Г.,

суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2020 по справі №826/14158/18 за позовом ОСОБА_1 до Київського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -

УСТАНОВИЛ:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду у Київській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Київського обласного військового комісаріату щодо відмови скласти, оформити і подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідку для перерахунку його пенсії, та зобов'язати Київський обласний військовий комісаріат скласти, оформити і подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області довідку про розмір його, ОСОБА_1, грошового забезпечення для перерахунку пенсії в розмірі 71% грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення: премія - 10%, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 50%, надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (за роботу з іншими виробами, носіями, документами) - 10%, надбавка за роботу з особовим складом - 7,5%; - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо не проведення йому, ОСОБА_1, перерахунку пенсії, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області нарахувати виплачувати йому пенсію в розмірі 71% грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення: премія - 10%, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 50%, надбавка за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (за роботу з іншими виробами, носіями, документами) - 10%, надбавка за роботу з особовим складом - 7,5%, починаючи з 01.01.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.04.2020, ухваленим за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 71% до 70% сум грошового забезпечення.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити з 01.01.2018 перерахунок пенсії ОСОБА_1, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 71% сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2020 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.04.2020 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційної інстанції в частині та змінити рішення суду першої інстанції.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.

Частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно з приписами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною 6 статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина 3 статті 12 КАС України).

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії справ незначної складеності за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

З огляду на викладене, обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин 3 та 4 статті 12 КАС України відсутні.

У касаційній скарзі наявні посилання на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Проте, з матеріалів касаційної скарги не вбачається наявності дійсно унікального випадку й того, що рішення у даній справі, в контексті індивідуальних ознак даного спору, тягне за собою наслідки, які мають виразну своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу.

Будь - які інші посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з наданих матеріалів касаційної скарги.

При цьому, доводи касаційної скарги у даній справі стосуються правильності застосування норм матеріального права у конкретно визначених правовідносинах щодо окремо взятої особи і не стосуються питань права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначена норма Кодексу узгоджується з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене також у пункті 7 частини 3 статті 2 та частини 1 статті 13 КАС України, а також частини 1 статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, розглядає спори, що мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави.

Таким чином, оскільки оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні і належних обґрунтувань щодо їх наявності в касаційній скарзі не наведено, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" ст. 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Крім того, Суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09.10.2018 (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 3, 12, 328, 333, 359 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2020 по справі №826/14158/18 за позовом ОСОБА_1 до Київського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіС. Г. Стеценко А. І. Рибачук Л. В. Тацій