Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.01.2020 року у справі №215/2347/19

УХВАЛА

14 січня 2020 року

Київ

справа №215/2347/19

адміністративне провадження №К/9901/1057/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Єресько Л. О., Смоковича М. І.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року у справі №215/2347/19 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнання протиправною бездіяльності Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз", яка виявилася у порушенні правового режиму розгляду заяви від 04 грудня 2018 року та не підкоренню принципам статей 3, 34, 68 Конституції України; зобов'язання Публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз" протягом п'ятнадцяти днів слідкувати процедурі статей 18, 19 Закону України "Про звернення громадян" при розгляді заяви від 04 грудня 2018 року і за підсумком розгляду скласти нормативно-правовий акт; захист права ОСОБА_1 бути присутнім при розгляді заяви (запиту) від 04 грудня 2018 для відстоювання своїх прав і законних інтересів, шляхом їх визнання окремим пунктом рішення, зазначивши закон чи інший нормативно-правовий акт вимоги яких порушено Публічним акціонерним товариство "Криворіжгаз" згідно статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України; визнання протиправною бездіяльності Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз", яке не застосувало належну правову процедуру, що виявилося у не вжитті заходів усунення причин, які породжують подання заяви (запиту) від 04 грудня 2018 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року, позовну заяву повернуто позивачу, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Вважаючи зазначені судові рішення ухваленими з порушенням норм процесуального права, позивач подав касаційну скаргу.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

За змістом частини 3 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики.

Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

В касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про передачу справи на розгляд Великої палати Верховного Суду.

Вирішуючи дане клопотання, касаційний суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 6 статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Однак, як слідує з касаційної скарги, рішення в цій справі не оскаржується з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Крім того, суд зазначає, що порушення норм процесуального права, якщо вони не стосуються предметної юрисдикції, не можуть бути підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Враховуючи викладене, у клопотанні ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року у справі №215/2347/19 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді Л. О. Єресько

М. І. Смокович