Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.05.2021 року у справі №380/10953/20

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

12 травня 2021 року

м. Київ

справа № 380/10953/20

провадження № К/9901/15689/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів: Берназюка Я. О., Рибачука А. І.,

перевіривши касаційну скаргу Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 у справі № 380/10953/20 за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівського обласного військового комісаріату, в якому просив:

- визнати протиправними дії Львівського обласного військового комісаріату щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та надані до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог ст.ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру пенсії;

- зобов'язати Львівський обласний військовий комісаріат підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог ст.ст.43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення з 01.04.2019 перерахунку основного розміру пенсії.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 позов задоволено повністю.

Відповідно до директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 02.09.2020 № Д-321/7/дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2020 році", з 01.11.2020 Львівський обласний військовий комісаріат переформований у Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки оскаржив це судове рішення в апеляційному порядку.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2021 апеляційну скаргу Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки залишено без руху, оскільки заявник до скарги не долучив: документ про сплату судового збору; вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску з доказами, які підтверджують отримання копії оскаржуваного рішення; копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи. Надано десятиденний строк з дня вручення копії ухвали суду апеляційної інстанції для усунення зазначених недоліків.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 апеляційну скаргу Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року у справі № 380/10953/20 повернуто скаржнику, так як останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Вважаючи означену ухвалу такою, що постановлена з порушенням вимог процесуального закону, Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки оскаржив її в касаційному порядку.

Надаючи оцінку висновкам суду апеляційної інстанції та аргументам касаційної скарги з погляду їхньої обґрунтованості, Верховний Суд керується такими мотивами.

Повертаючи апеляційну скаргу Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, суд апеляційної інстанції взяв до уваги те, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2021 апеляційну скаргу залишено без руху через невідповідність апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, а у встановлений суддею-доповідачем строк особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки апеляційної скарги.

За змістом пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 298 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 298 КАС України.

Згідно з вимогами частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених частини 1 статті 169 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За правилом пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений судом строк, вона повертається позивачеві.

Зважаючи на викладене Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав неусунення недоліків скарги, слушно застосував положення пункту 1 частини 4 статті 169 та частини 2 статті 298 КАС України, правильне їхнє застосовування є очевидним, а аргументи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Одночасно треба наголосити, що коли бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не може бути підставою для відстрочення чи звільнення від сплати судового збору.

Верховний Суд також підкреслює, що особа, яка утримується за кошт Державного бюджету України, має повноваження в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, а тому обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та браком в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є підставою для звільнення від сплати судового збору чи відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення за результатами розгляду справи.

До того ж колегія суддів звертає увагу на те, що у статті 129 Конституції України та статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що є одним зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожній стороні має бути надана розумна можливість викладати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, як порівняти з опонентом.

Тому беручи до уваги зміст приписів статті 44 КАС України Верховний Суд доходить висновку, що відповідач, який діє як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, та, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема стосовно форми та змісту апеляційної скарги, задля чого, як особа, зацікавлена у її поданні, мусить вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Натомість брак у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а повернення судом апеляційної скарги з мотивів несплати судового збору є передбаченим законом процесуальним заходом, що вживається в разі неналежного виконання заявником своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. З цього випливає, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень і діє від імені держави, не може та не має намагатись отримати переваги від фінансових труднощів, які виникають в його діяльності, способом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, зокрема й щодо сплати судового збору.

Отже, як фізичних та юридичних осіб, так і органи державної влади, що утримуються коштом Державного бюджету України, поставлено законом у рівні умови стосовно обов'язку сплачувати судовий збір, тому вибіркове надання судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу у спосіб звільнення від сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вказаного вище конституційного принципу, що є неприпустимим у правовій державі.

Зважаючи на наведене та беручи до уваги, що суд апеляційної інстанції під час розв'язання питання про взяття до провадження апеляційної скарги надав правильну оцінку матеріалам апеляційної скарги з погляду дотримання скаржником вимог КАС України щодо форми та змісту відповідних процесуальних документів, аргументи касаційної скарги стосовно цих питань не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

До того ж, Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не намагався усунути недоліки апеляційної скарги про які було зазначено в ухвалі про залишення скарги без руху, навіть більше, не було подано клопотання про продовження строку на усунення недоліків.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом положень частини другої цієї самої статті у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Дія зазначеної норми поширюється, з-поміж іншого, на ухвали суду апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині 3 статті 328 КАС України, і до цього переліку також належить й ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги той факт, що зміст оскарженої ухвали свідчить про правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись положеннями статей 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 у справі № 380/10953/20.

2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя А. І. Рибачук