Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.05.2020 року у справі №826/16828/18

УХВАЛА

12 травня 2020 року

Київ

справа №826/16828/18

адміністративне провадження №К/9901/11374/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С. Г.,

суддів: Желєзного І. В., Рибачука А. І.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2019, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2020 по справі № 826/16828/18 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 по справі № 760/27779/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив: - зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в м.

Києві, відповідно до ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" на підставі довідки ГУ МВС України у місті Києві "Про розмір грошового забезпечення та перерахунку пенсії" № 45480 від 09.06.2017 провести з 01.01.2016 перерахунок його пенсії з включенням до сум грошового забезпечення надбавки за особливо важливі завдання - 50% посадового окладу, надбавки за оперативно-розшукову діяльність - 50% посадового окладу та премії - 113%, які входять до обчислення та розрахунку його пенсії, нарахувати та виплатити йому одноразово своєчасно недоотримані суми пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком, без обмеження максимального розміру пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, цільової грошової допомоги, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) на підставі рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 у справі за конституційним поданням ВСУ щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення другого речення частини 7 статті 43, 1 речення частини 1 статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб"; - встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві подати у встановлений судом термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 13.02.2018 позов задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вжити дій щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 23.11.2016 на підставі довідки Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м.

Києві про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії № 45480 від
09.06.2017, з урахуванням надбавки за особливо важливі завдання, надбавки за оперативно-розшукову діяльність та премії, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні інших вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 змінено рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13.02.2018, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року як пенсіонеру органів внутрішніх справ згідно із Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", частинами 3 статті 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", на підставі наданої довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в місті Києві № 45480 від 09.06.2017 для перерахунку пенсій з урахуванням грошового забезпечення поліцейських". В решті рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 13.02.2018 залишено без змін.

Крім цього, ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії на підставі наданих документів для перерахунку пенсій з урахуванням надбавки за особливо важливі завдання, надбавки за оперативно-розшукову діяльність та премії у раніше виплачених сумах, які були встановлені при виході на пенсію та гарантовані законом; - зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 року згідно з Законом України від 23.12.2015 року № 900-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", частинами 3 статей 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", на підставі наданої довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в місті Києві "Про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії" № 45480 від 22.03.2018 року з урахуванням надбавки за особливо важливі завдання, надбавки за оперативно-розшукову діяльність та премії у раніше виплачених сумах, які були встановлені при виході на пенсію та гарантовані законом; - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 80% від сум грошового забезпечення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2019 позов задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" розмір пенсії ОСОБА_1, виходячи з розрахунку 80% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018 та здійснити виплату пенсії в цьому розмірі з 01.01.2018 з врахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2019 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від
19.04.2018, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2019 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2020, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить внести зміни до вказаних рішень та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 у розмірі 80% від сум грошового забезпечення з урахуванням надбавки за виконання особливо важливих завдань 1103,63 грн., надбавки за оперативно-розшукову діяльність 750,00 грн., які є складовими грошового забезпечення (Грошовий атестат № 103), що входили до обчислення та розрахунку на момент виходу на пенсію і гарантовані законом.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, Суд виходить з такого.

Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 13 Кодексу адміністративного судочинства України та стаття 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".

Також, частиною 3 статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Так, згідно з приписами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відтак, судові рішення, ухвалені у справах незначної складності, підлягають касаційному оскарженню виключно у випадках, вичерпний і остаточний перелік яких передбачений підпунктами "а " - "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Разом з тим, за змістом пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Колегія суддів Верховного Суду, вивчивши матеріали касаційної скарги, з урахуванням приписів наведених правових норм процесуального закону, характеру спірних відносин, суб'єктного складу учасників та предмету доказування, що не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи, вважає, що вказана справа, в силу приписів пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України, відноситься до категорії справ незначної складності, так як ознак, передбачених частиною 4 статті 12 КАС України, не має.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено у справах, які процесуальним законом віднесені до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених п. п. "а " - "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі належить відмовити.

Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч. "с" ст. 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Суд також враховує й правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09.10.2018 (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2019, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2020 по справі № 826/16828/18 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від
19.04.2018 по справі № 760/27779/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

С. Г. Стеценко

І. В. Желєзний

А. І. Рибачук,

Судді Верховного Суду