Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.06.2019 року у справі №140/55/19

УХВАЛА

12 червня 2019 року

м. Київ

справа №140/55/19

адміністративне провадження №К/9901/15784/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.02.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДФС у Волинській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 29.03.2018 №620459/38009502 про відмову у реєстрації податкової накладної від 14.08.2017 №8 в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаної Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко"; зобов'язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 14.08.2017 №8, виписану Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко".

Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з частиною 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частиною 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд касаційної інстанції може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: 1) Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком; або 2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції ухвалою від 10.01.2019 відкрив провадження у цій справі та призначив розгляд справи у спрощеному позовному провадженні.

Визначивши, що ця справа може бути розглянута у спрощеному провадженні, суд першої інстанції не порушив норми процесуального права.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення комісії Головного управління ДФС у Волинській області про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 29.03.2018 №620459/38009502 про відмову у реєстрації податкової накладної від 14.08.2017 №8 в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписану Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроплантеко" на поставку товару (мінеральні добрива) вартістю 492'000,00 грн, в тому числі ПДВ, не відповідає нормам пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117. Суди встановили, що, зупиняючи реєстрацію податкових накладних, контролюючий орган не вказав конкретного критерію оцінки ступеня ризику, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної, та переліку документів, без яких реєстрація податкової накладної неможлива. Позивач надав контролюючому органу завірені копії документів для підтвердження як господарської операції, на яку була виписана податкова накладна від 14.08.2017 №8, так і господарської операції з попереднього придбання ним товару, кількісних і вартісних показників цих операцій.

Правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо цього, а касаційна скарга є необґрунтованою.

З огляду на викладене є встановлені пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.

Довід скаржника, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з огляду на те, що відсутня судова практика Верховного Суду щодо застосування норм права до подібних правовідносин, не підтверджений.

Так, Верховний Суд висловив правову позицію щодо застосування норм пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від
13.06.2017 №567 "Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", зокрема в постановах від 23.10.2018 (справа №822/1817/18) та від 04.12.2018 (справа №821/1173/17).

Керуючись статтею 248, пунктом 5 частини 1 , частиною 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду