Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.08.2019 року у справі №810/2353/18

УХВАЛА

02 вересня 2019 року

м. Київ

справа №810/2353/18

адміністративне провадження №К/9901/24132/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гончарової І. А., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби (ДФС) у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварська сільгосптехніка" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.01.2018 №0000021406, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 93178,75 грн.

Відповідач оскаржив це рішення, подавши 23.04.2019 апеляційну скаргу. В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відповідач зазначив, що справа розглядалася без повідомлення (виклику) сторін, а копію рішення він отримав 18.03.2019.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2019 апеляційна скарга залишена без руху як така, що подана з порушенням вимог статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України: відповідач пропустив строк на апеляційне оскарження, а в клопотанні про поновлення цього строку не вказує, з яких причин звернення з апеляційною скаргою було поза межами 30 денного строку з дня отримання ним повного тексту рішення суду першої інстанції; доказів на підтвердження дати отримання повного тексту рішення суду першої інстанції (18.03.2019) не надав; до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору). Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано протягом десяти днів з дня вручення її копії усунути зазначені недоліки апеляційної скарги шляхом звернення до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних підстав для його поновлення, якщо такі є, та надати документ про сплату судового збору.

На виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник звернувся із клопотанням про долучення доказу сплати судового збору у розмірі 2643 грн, проте, вказівку суду щодо повідомлення підстав для поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою, відповідач не виконав.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019 (оприлюднена
05.07.2019) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на підставі пункту 4 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від
02.07.2019, у якій просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи доводи, наведені в касаційній скарзі, відповідач вказує, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 було прийняте за результатами розгляду справи в спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) сторін; зареєстровано в Єдиному державному реєстрі судових рішень
13.03.2019, оприлюднено 14.03.2019; повний текст цього рішення він отримав
18.03.2019, що підтверджується штрихкодовим ідентифікатором 0113329709972.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Пунктом 1 частини другої цієї статті встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження згідно з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019 слугувало те, що апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, а відповідач не вказав обставин, які могли б бути підставою для поновлення цього строку. В установлений в ухвалі від 20.05.2019 строк не повідомив суд апеляційної інстанції щодо наявності підстав для поновлення строку. При цьому, як зазначено в ухвалі від 20.05.2019, суд апеляційної інстанції виходив з того, що повний текст рішення Київського окружного адміністративного суду від
16.07.2018 відповідач отримав 18.03.2019, тоді як апеляційна скарга подана
23.04.2019 без наведення жодних обґрунтувань щодо поважності причин, з яких апеляційна скарга подана поза межами 30 днів після отримання повного тексту рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі відповідач не наводить доводів на спростування вище наведених обставин, встановлених в ухвалах Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2019 та від 02.07.2019, а тому доводи відповідача про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права є необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 5 частини 1 , пунктом 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

І. А. Гончарова

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду