УХВАЛА

08 травня 2018 року

Київ

справа № 553/4650/14-а

провадження № К/9901/1396/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом прокурора Ленінського району м. Полтави в інтересах ОСОБА_2 до Полтавської спеціалізованої школи-інтернат № 2 I-III ступенів імені Крупської Н.К.

Полтавської обласної ради, треті особи - Департамент освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації, орган опіки і піклування Ленінської районної в м. Полтаві ради, про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів:Чалого І.С., Зеленського В.В., П'янової Я.В.від 26 лютого 2015 року,

УСТАНОВИЛ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Прокурор Ленінського району м. Полтави в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Полтавської спеціалізованої школи-інтернат № 2 I-III ступенів імені Крупської Н.К. Полтавської обласної ради, треті особи - Департамент освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації, орган опіки і піклування Ленінської районної в м. Полтаві ради, про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії, в якому просив:

- визнати неправомірною бездіяльність Полтавської спеціалізованої школи-інтернату № 2 І-ІІІ ступенів імені Крупської Н.К. Полтавської обласної ради щодо невиплати випускнику з числа дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги;

- зобов'язати Полтавську спеціалізовану школу-інтернат № 2 І-ІІІ ступенів імені Крупської Н.К. Полтавської обласної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу в розмірі 7716,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Ленінського районного суду м. Полтава від 25 листопада 2014 року позовні вимоги прокурора Ленінського району м. Полтави в інтересах ОСОБА_2 було задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Полтавської спеціалізованої школи-інтернату № 2 І-ІІІ ступенів імені Крупської Н.К. Полтавської обласної ради щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленому статтею 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування".

Зобов'язано Полтавську спеціалізовану школу-інтернат № 2 І-ІІІ ступенів імені Крупської Н.К. Полтавської обласної ради нарахувати ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування", у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік2 та виплатити з урахуванням проведених виплат в сумі 7673,50
грн.

3. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року апеляційну скаргу Полтавської спеціалізованої школи-інтернат № 2 I-III ступенів імені Крупської Н.К. Полтавської обласної ради було задоволено частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 25 листопада 2014 року - скасовано, а провадження у справі - закрито.

4. Скасовуючи рішення суду та постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом спору є питання про покладення на відповідача зобов'язання донарахувати та виплатити позивачу недоотриману одноразову вихідну допомогу. При цьому, відповідач не є органом державної влади або іншим суб'єктом, який здійснює в даних відносинах владні управлінські функції на основі законодавства, тобто не є суб'єктом владних повноважень. Даний спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів держаної влади, а випливає із захисту фізичною особою права на отримання грошових коштів, а отже є приватноправовим і не підпадає під визначення адміністративної справи. Такий спір має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, заступник прокурора Харківської області в інтересах ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року та залишити в силі постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 25 листопада 2014 року.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. Касаційна скарга обґрунтована тим, що у вказаних правовідносинах Полтавська спеціалізована школа-інтернат №2 І-ІІІ ступенів імені Крупської Н.К. Полтавської обласної ради є суб'єктом владних повноважень, а предметом даного спору є визнання неправомірною бездіяльності школи-інтернату, зобов'язання донарахувати та виплатити особі з числа дітей, позбавлених батьківського піклування одноразову вихідну допомогу у зв'язку із навчанням у школі-інтернаті, виплата якої гарантована державою та покладена на навчальний заклад Ленінського районного суду м. Полтава від 25 листопада 2014 року, отже що в даному випадку має місце публічно-правовий спір що підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

7. Полтавською спеціалізованою школою-інтернатом № 2 I-III ступенів імені Крупської Н.К. Полтавської обласної ради, Департаментом освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації, органом опіки і піклування Ленінської районної в м. Полтаві ради відзиву на касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року не подано.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

8. Відповідно до частини 6 статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

9. Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

10. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

11. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

12. Європейський суд з прав людини у справі "Сокуренко і Стригун проти України" ( № 29458/04 та № 29465/04) зазначив, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві.. керується законом, що приймається парламентом" (Zand v. Austria № 7360/76); фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96); суд не є встановленим законом у разі, якщо правила, які регламентують склад суду, не були додержані (Posokhov v. Russia № 63486/00, Fedotova v. Russia № 73225/01).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Враховуючи, що учасник справи оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, колегія суддів приходить до висновку про те, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 346, 347 Кодексу адміністративного судочинства України

УХВАЛИВ:

Справу за позовом прокурора Ленінського району м. Полтави в інтересах ОСОБА_2 до Полтавської спеціалізованої школи-інтернат № 2 I-III ступенів імені Крупської Н.К. Полтавської обласної ради, треті особи - Департамент освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації, орган опіки і піклування Ленінської районної в м. Полтаві ради, про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Судді: Я. О. Берназюк

М. І. Гриців