Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.08.2021 року у справі №140/15811/20

УХВАЛА

09 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 140/15811/20

адміністративне провадження № К/9901/30939/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н. М.,

суддів -Єресько Л. О., Соколова В. М.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2012 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2021 року у справі №140/15811/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень, просив:

- визнати протиправною бездіяльності Головного територіального управління юстиції у Волинській області щодо невиплати позивачу вихідної допомоги в розмірі не менше середнього місячного заробітку при звільненні у зв'язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Волинській області;

- стягнути з Головного територіального управління юстиції у Волинській області на користь позивача 15 571,42 грн вихідної допомоги при звільненні у зв'язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Волинській області;

- зобов'язати Міністерство юстиції України виділити кошти на виплату позивачу вихідної допомоги в розмірі не менше середнього місячного заробітку при звільненні у зв'язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Волинській області (15 571,42 грн).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2012 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2021 року, позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Волинській області щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги в розмірі не менше середнього місячного заробітку при звільненні у зв'язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Волинській області;

- зобов'язано Головне територіальне управління юстиції у Волинській області (43001, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Володимирська, будинок 1, код ЄДРПОУ 34827061) виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) вихідну допомогу при звільненні у зв'язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Волинській області в розмірі: 15 571 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот сімдесят одну) гривню 38 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Волинській області (43001, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Володимирська, будинок 1, код ЄДРПОУ 34827061) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у сумі: 1 840 (одна тисяча вісімсот сорок)
гривень 80 копійок.

Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Міністерства юстиції України вдруге звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), подавши її 17 серпня 2021 року засобами поштового зв'язку.

У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2012 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2021 року у справі №140/15811/20 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

На виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 87 Закону України "Про державну службу" відносно виплати вихідної допомоги у подібних правовідносинах.

Однак, зазначене не відповідає дійсності, оскільки у постанові від 22 квітня 2021 року у справі №440/704/20 Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування ~law21~ у подібних правовідносинах і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Так, предметом розгляду у цій справі є питання виплати вихідної допомоги державному службовцю (передбаченої нормами статті 44 Кодексу законів про працю України (далі - "КЗпП України")) при звільненні у зв'язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має законні сподівання на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до частини 1 статті 44 КЗпП України, зважаючи на те, що пункт 1 статті 40 КЗпП України, на підставі якого його було звільнено з займаної посади, гарантує працівнику право на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до частини 1 статті 44 КЗпП України, а частина 4 статті 40 КЗпП України не встановлює особливостей застосування положень статті 44 КЗпП України до звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

При цьому, суди попередніх інстанцій, виходячи із приписів ~law22~, відповідно до якої дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих ~law23~, врахували правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 17 лютого 2015 року у справі №21-8а15, відповідно до якої за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

З метою визначення змісту реальної волі законодавця, який у частині четвертій статті 87 (щодо виплати вихідної допомоги) не зазначив пункту 1-1 у редакції Закону, чинній на час виникнення спірних, Верховний Суд у справі №440/704/20 дослідив історію внесення змін до цієї статті.

Так, до внесення змін ~law24~ від 19 вересня 2019 року (тобто до 25 вересня 2019 року) підстава звільнення у зв'язку з ліквідацією державного органу була зазначена у пункті 1 частини першої статті 87, і, таким чином, на звільнення з цієї підстави поширювалося положення ~law25~ від 19 вересня 2019 року зазначена підстава звільнення була виокремлена в окремий ~law26~ від 14 січня 2020 року, що набрав чинності 13 лютого 2020 року (тобто через 5 місяців) частина четверта статті 87 була доповнена вказівкою на пункт 1-1.

У той же час варто визнати, що у період з 25 вересня 2019 року до 13 лютого 2020 року нормами ~law27~ не було врегульовано питання виплати вихідної допомоги державним службовцям, державна служба яких припинялася у зв'язку з ліквідацією державного органу на підставі ~law28~.

Водночас Верховний Суд зауважив, що часті зміни законодавства перешкоджають належному забезпеченню дотримання принципу верховенства права та правової визначеності. Як вказав Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 травня 2018 року №5-р/2018, "особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб".

Конституційний Суд України у рішенні від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 указав, що "державна служба та служба в органах місцевого самоврядування є одним з видів трудової діяльності громадян". Тому отримання вихідної допомоги при звільненні слід розглядати не лише як майнове право, але також і як складову трудових прав особи. Для державних службовців, які звільнялися зі служби у зв'язку з ліквідацією державного органу до 25 вересня 2019 року, право отримання вихідної допомоги існувало (і, продовжує існувати з 13 лютого 2020 року).

Виходячи із принципу верховенства Конституції і прямої дії її норм (складових принципу верховенства права; стаття 8 Конституції) до цих правовідносин у спірний період обґрунтованим є застосування загального регулювання трудових відносин, що здійснюється КЗпП України.

До таких самих висновків, під час розгляду справи №140/15811/20, дійшли і суди попередніх інстанцій.

Водночас, варто зазначити, що чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні.

Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов'язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією із таких гарантій є виплата працівникові, який звільняється, вихідної допомоги.

Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівникові у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

Відповідний висновок уже був висловлений Верховним Судом у постановах від 28 грудня 2020 року у справі № 440/630/20, від 28 січня 2021 року у справі №440/1613/20, від 4 лютого 2021 року у справі № 440/181/20, від 25 лютого 2021 року у справі №440/376/20 і Суд не знаходить підстав для відступу від нього.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пункту 6 частини 1 статті 333 КАС України, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 9 лютого 2012 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2021 року у справі №140/15811/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і не може бути оскаржена..................................................

Н. М. Мартинюк

Л. О. Єресько

В. М. Соколов,

Судді Верховного Суду