Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.07.2019 року у справі №520/10854/18

УХВАЛА

08 липня 2019 року

Київ

справа №520/10854/18

адміністративне провадження №К/9901/18128/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стеценка С. Г.,

суддів: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №520/10854/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування протоколу в частині, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату (далі - Міністерство, Комісаріат), в якому просив: визнати протиправним та скасувати пункт 17 протоколу від 06.07.2018 №69 комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум (далі - комісія Міністерства), яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги; зобов'язати Комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно Закону України від
20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загиблі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, Наказу Міністерства Оборони України від
14.08.2014 №530 (далі - ~law15~, Порядок №975, наказ Міністерства №530); зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог ~law16~, Порядку №975, наказу Міністерства №530).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що має право на виплату одноразової грошової допомоги згідно приписів ~law17~, Порядку №975, оскільки йому встановлена інвалідність ІІ групи у зв'язку з захворюванням, що пов'язане з виконанням військових обов'язків при проходженні військової служби у місцях, де велися бойові дії. При цьому, наполягає на тому, що виплата спірної допомоги повинна здійснюватись саме Міністерством, а не Державною прикордонною службою, як помилково вважає відповідач.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2019, ухваленим за наслідками розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, яке переглянуто в апеляційному порядку постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано спірний пункт протоколу від 06.07.2018 №69; зобов'язано Комісаріат повторно подати висновок за формою (додаток 13 наказу Міністерства №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів - Міністерству, про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно вимог ~law18~, Порядку №975, наказу Міністерства №530, зобов'язано Міністерство вирішити питання про призначення та нарахування спірної допомоги ОСОБА_1 згідно вимог ~law19~, Порядку №975, наказу Міністерства №530.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскільки позивач проходив службу саме у Збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, то в силу ~law20~ і Порядку №975, обов'язок призначення та виплати позивачу спірної допомоги, покладений саме на Міністерство й така правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 по справі №825/551/16.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, суд виходить з такого.

Згідно з матеріалами касаційної скарги предмет спору в даній справі стосується рішення та бездіяльності суб'єктів владних повноважень стосовно перерахунку і виплати позивачу грошової допомоги згідно вимог ~law21~, Порядку №975, наказу Міністерства №530.

Тобто, у даному випадку, спір у справі виник щодо оскарження фізичною особою дій суб'єкта владних повноважень щодо перерахунку соціальної допомоги.

Разом з тим за змістом пункту 3 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для цілей КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Отже, дана справа в силу приписів пункту 3 статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності.

В свою чергу, пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України від
02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і стаття 13 КАС України.

Також, частиною 3 статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Так, згідно з приписами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відтак, судові рішення, ухвалені у справах незначної складності, підлягають касаційному оскарженню виключно у випадках, вичерпний і остаточний перелік яких передбачений підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Обґрунтовуючи необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі, позивач, посилаючись на приписи підпунктів "а ", "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, вказує, що дана справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також становить значний суспільний інтерес.

Зокрема, Міністерство посилається на те, що предмет цього спору пов'язаний з правом особи - військовослужбовця строкової військової служби на її соціальний захист згідно ~law22~ у зв'язку з встановленням інвалідності й у цій категорії спорів наявні непоодинокі випадки неоднакового застосування судами норм матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини.

Крім того, відповідач наводить аргументи стосовно того, що дана справа становить значний суспільний інтерес, оскільки, до Міністерства продовжують надходити у великій кількості звернення з приводу призначення одноразової грошової допомоги, щодо якої виник даний спір, й питання, пов'язані з призначенням, обчисленням і виплатою такої допомоги, є предметом судового розгляду у судах різних інстанцій, а кількість таких справ зростає.

Оцінюючи зазначені позивачем мотиви, Верховний Суд виходить із такого.

Вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Поряд із цим, названі Міністерством аргументи не свідчить про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й не вказують на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи наявну у Верховному Суді правозастосовчу практику в аналогічних спорах, зважаючи на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі належить відмовити.

Суд враховує й правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v.

Ukraine) від 09.10.2018 (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Керуючись статтями 328, 333, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від
14.01.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від
14.05.2019 у справі №520/10854/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування протоколу в частині, зобов'язання вчинити певні дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С. Г. Стеценко

Судді: Т. Г. Стрелець

Л. В. Тацій