Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.03.2019 року у справі №295/13824/17

УХВАЛА

08 квітня 2019 року

Київ

справа № 295/13824/17

провадження № К/9901/9205/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

перевіривши касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

встановив:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби у Житомирській області з позовом про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП 53252914 від 20 січня 2017 року.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 17 грудня 2018 року в позові відмовив. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, виносячи спірну постанову, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 21 лютого 2019 року скасував рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року й ухвалив у справі нове рішення, яким задовольнив позовні вимоги: визнав протиправною та скасував постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 53252914 від 20 січня 2017 року. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що в порушення вимог статті 27 (у відповідній редакції) та частини 3 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець не виніс постанови про стягнення з боржників у виконавчому провадженні ВП ~organization0~ виконавчого збору у розмірі 10% від фактично стягнутих сум, а виніс оскаржувану постанову від 20 січня 2017 року про відкриття виконавчого провадження ВП 53252914 з примусового виконання постанови ВП ~organization1~ від 6 травня 2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави виконавчого збору в сумі 386256,68 гривень.

Не погоджуючись із указаним судовим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу.

Касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження. У скарзі ставиться питання про поновлення строку на касаційне оскарження, проаналізувавши доводи якого та матеріали касаційної скарги суд дійшов висновку про поважність причин пропуску цього строку.

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і стаття 13 КАС України.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Своєю чергою, стаття 287 регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу рішення органу державної виконавчої служби.

За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ.

Відтак, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

1. Визнати поважними причини пропуску Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області строку на касаційне оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року в адміністративній справі № 295/13824/17.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року в адміністративній справі № 295/13824/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич