Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.02.2020 року у справі №826/14695/18

УХВАЛА

04 березня 2020 року

Київ

справа №826/14695/18

адміністративне провадження №К/9901/3727/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І. Я.,

суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2019 у справі №826/14695/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТХЛІБ" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДФС у м. Києві 31.01.2020 звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07.02.2020 касаційну скаргу відповідача було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з тим, що касаційна скарга подана після закінчення строків, установлених КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку; статті 330 КАС України, оскільки до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у розмірі визначеному законом. Цією ж ухвалою заявнику надано строк на усунення виявлених судом недоліків, терміном у десять днів з дня отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву про поновлення строку касаційного оскарження, вказавши підстави та надавши відповідні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою у строк визначений законом та документ про сплату судового збору.

Вказану ухвалу Верховного Суду вручено представнику заявника 14.02.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху на адресу суду надійшло клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2019 у справі №826/14695/18 з обґрунтуванням поважності підстав пропуску такого строку та доказами на їх підтвердження.

Окрім того, скаржник, з урахуванням наявності у ного нереалізованого права касаційного оскарження судових рішень у справі №826/14695/18 на адресу суду надіслав клопотання про продовження строку на усунення недоліків щодо сплати судового збору. Обґрунтовуючи вказане клопотання податковий орган послався на обмежене бюджетне фінансування та тривалість проведення процедури зі сплати судового збору, що на його думку, є об'єктивною підставою, що унеможливлює своєчасне проведення платежів зі сплати судового збору.

Втім на підтвердження доводів викладених у вказаному клопотанні, відповідачем не надано жодних доказів на їх підтвердження.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Порядок поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано статтею 121 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.

Частина 2 статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.

Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Статтею 330 КАС України передбачено обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо одночасного надання документу про сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VІ.

Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Таким чином, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для цього.

Це стосується і заявників, які маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак неналежне фінансування податкового органу не може слугувати підставою для продовження строку, встановленого судом для усунення недоліків касаційної скарги, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період.

Також, Головним управлінням ДФС у м. Києві не зазначено в який розумний строк недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті.

З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку, що наведені відповідачем у клопотанні про продовження процесуального строку на усунення недоліків обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, тривалістю проведення платежів зі сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є підставою для його задоволення. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частини 2 статті 332 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 332 КАС України.

На момент постановлення Верховним Судом даної ухвали, на адресу суду від заявника касаційної скарги не надходив документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.

Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За змістом частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, Головним управлінням ДФС у м. Києві не виконано вимоги ухвали щодо надання документа про сплату судового збору, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, суд -

ухвалив:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги у справі №826/14695/18.

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2019 у справі №826/14695/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТХЛІБ" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає...............................

І. Я. Олендер

І. А. Гончарова

Р. Ф. Ханова

Судді Верховного Суду