Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.11.2020 року у справі №160/6618/20

УХВАЛА

08 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 160/6618/20

адміністративне провадження № К/9901/31595/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н. М., перевіривши касаційну скаргу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 липня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі №160/6618/20 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа - ОСОБА_2 про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа - ОСОБА_2 про скасування постанови в якій він просив:

- скасувати пункт 3 "Стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10204,1 гривня (UAH)" у постанові "Про відкриття виконавчого провадження" ВП № 62302874 від 10 червня 2020 року, яка винесена заступником відділу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кущенко Ю. В.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 липня 2020 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову заступника відділу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Кущенко Ю. В. від 10 червня 2020 року ВП №62302874 про стягнення виконавчого збору в розмірі: 10204,00 грн.

Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вдруге подало касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 липня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі №160/6618/20, надіславши її 19 листопада 2020 року засобами поштового зв'язку до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України").

У своїй касаційній скарзі Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.

Дніпро) просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 липня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі №160/6618/20 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Як на підставу для касаційного оскарження судових рішень у цій справі Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) посилається на пункти 3 і 4 частини 4 статті 328 КАС України.

З цього приводу Суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Згідно із частиною 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

У своїй касаційній скарзі відповідач хоч і посилається на пункти 3, 4 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу звернення до Суду, однак чітко не вказує яка саме норма права судами попередніх інстанцій була застосована невірно та щодо застосування якої норми права відсутній висновок Верховного Суду.

Обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень зводиться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.

Суд звертає увагу скаржника, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 липня 2020 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі №160/6618/20.

На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 липня 2020 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі №160/6618/20 повернути скаржнику.

2. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

3. Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена..............

Н. М. Мартинюк,

Суддя Верховного Суду