Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.11.2020 року у справі №342/1023/17

УХВАЛА

05 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 342/1023/17

адміністративне провадження № К/9901/26941/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мороз Л. Л.,

суддів: Бучик А. Ю., Стрелець Т. Г.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання вчинити дії по перерахунку пенсії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, у якому просив визнати протиправними дії щодо відмови у перерахунку пенсії з часу її призначення із врахуванням всіх складових грошового забезпечення за останні 24 календарних місяці служби підряд перед звільненням, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; зобов'язати провести перерахунок та виплату пенсії з часу її призначення із врахуванням всіх складових грошового забезпечення за останні 24 календарних місяці служби підряд перед звільненням, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме: одноразову премію у 2013 році в розмірі 513 грн, індексацію в розмірі 903,75 грн за 2014 рік; матеріальну допомогу в розмірі 6010
грн; одноразову премію в розмірі 770,02 грн; індексацію у сумі 2757,56 грн за 2015 рік; матеріальну допомогу у сумі 14400 грн; одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 84015,36 грн, на загальну суму 109369,69 грн; виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, що полягають у відмові в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" ОСОБА_1 з 04.10.2016 з грошового забезпечення без урахування індексації в розмірах, зазначених в Довідці ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області інформаційного характеру про складові грошового забезпечення за період з
01.10.2013 по 31.08.2015 підполковника поліції ОСОБА_1 та Довідці ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області № К-106/108/01/29-2017 від
29.09.2017.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" з 04.10.2016 в розмірі обчисленому з 59 % грошового забезпечення з урахуванням індексації, зазначеної в Довідках ліквідаційної комісії УМВС України в Івано-Франківській області інформаційного характеру про складові грошового забезпечення за період з 01.10.2013 по 31.08.2015 підполковника поліції ОСОБА_1 та від 29.09.2017 № К-106/108/01/29-2017, здійснити виплату суми перерахунку, починаючи з 14.10.2016.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з цими судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 19 жовтня 2020 року.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі колегією суддів встановлено таке.

Предметом розгляду в цій справі є оскарження рішення та дій відповідача щодо щодо відмови у перерахунку пенсії з часу її призначення із врахуванням всіх складових грошового забезпечення за останні 24 календарних місяці служби підряд перед звільненням, з яких справлялися страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, спір у даній справі виник з приводу оскарження фізичною особою дії суб'єкта владних повноважень - пенсійного органу, щодо перерахунку пенсійних виплат.

Колегія суддів перевірила наведені в касаційній скарзі обґрунтування підстав для відкриття касаційного провадження у справі, дослідила додані до скарги матеріали і дійшла висновку про наступне.

Частиною 3 статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

За змістом пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Таким чином, справа в силу пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності.

Відповідно до частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню:

1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом;

2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Судові рішення, ухвалені у справах незначної складності, підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, виключний перелік яких передбачений підпунктами "а " - "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

У касаційній скарзі позивач посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то у ній мають зазначатися, щонайменше, новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджуванні питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпункті "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Покликання у касаційній скарзі на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення з означеним у скарзі предметом спору не містять обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії суспільно чи винятково значимих.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Зазначене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржується судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Суд також враховує й правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в ухвалі щодо неприйнятності у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine) від 09 жовтня 2018 року (заява № 26293/18), в якій заявником оскаржувалась відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, Суд вказав, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання вчинити дії по перерахунку пенсії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ. Л. Мороз А. Ю. Бучик Т. Г. Стрелець