Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.05.2019 року у справі №826/10131/17

УХВАЛА

02 вересня 2019 року

м. Київ

справа №826/10131/17

адміністративне провадження №К/9901/23823/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Ханової Р. Ф., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта" (ПрАТ "СК "Авліта" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2018 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві щодо списання податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, нарахованого АТ "СК "АВЛІТА" за період з 20.02.2014 по 30.12.2014; зобов'язано Головне управління ДФС у м. Києві списати податковий борг з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, нарахованого АТ "СК "АВЛІТА" за період з 20.02.2014 по 30.12.2014.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій містилось клопотання про звільнення від сплати судового збору

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2018 у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у місті Києві про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 клопотання Головного управління ДФС у місті Києві про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2018 задоволено, продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на 10 днів з моменту отримання ухвали.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу повернуто.

Відповідач повторно подав апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2018.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2018.

Головне управління ДФС у м. Києві звернулось до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від
16.05.2019 у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі №826/10131/17 відмовлено, касаційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від
11.06.2019 в задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 відмовлено, касаційну скаргу повернуто скаржнику.

Головне управління ДФС у м. Києві подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та направити матеріали справи на розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

За цих же умов суд може звільнити особу від сплати судового збору повністю або частково.

Наведений перелік умов, є вичерпним. Встановлюючи ці умови, законодавець у такий спосіб одночасно визначає, які причини можуть бути визнані судом поважними при вирішенні питань, пов'язаних із сплатою судового збору.

Зазначені відповідачем підстави для поновлення строку на подання апеляційної скарги не підпадають під критерій поважних, оскільки стосуються адміністративно-організаційної діяльності суб'єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов'язані з цією діяльністю, в тому числі, і ті, що негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб'єкта владних повноважень режиму "послаблення" у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу. До таких обставин відносяться, зокрема обставини, що створюють труднощі у сплаті судового збору. Ці обставини не надають права суб'єкту владних повноважень після спливу встановленого законом строку реалізовувати право на оскарження судового рішення.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

Р. Ф. Ханова

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду