Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.04.2021 року у справі №160/1762/20

УХВАЛА

08 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 160/1762/20

адміністративне провадження № К/9901/11692/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І. Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2020, додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2020, постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 08.10.2020 у справі №160/1762/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, третя особа - Офіс великих платників податків ДПС, про стягнення пені,

встановив:

Приватне акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просило стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" пеню в розмірі 303359,38грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2020 позов задоволено. Вирішено стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" пеню в розмірі 303359,38грн. Вирішено стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" судові витрати з оплати судового збору у розмірі 4550,39грн відповідно до платіжного доручення № 4500009978 від 05.02.2020р.

В подальшому, представником позивача до суду було подано заяву про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 2835,00грн.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від
01.07.2020 заяву представника задоволено. Ухвалено стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" судові витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 2835,00грн.

Постановами Третього апеляційного адміністративного суду від 08.10.2020, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2020, додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 залишено без змін, а апеляційній скарги Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві - без задоволення.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві 02.04.2021 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2020, додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2020 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 08.10.2020 у справі №160/1762/20 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної казначейської служби України у м.

Києві на користь Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" судові витрати з оплати судового збору в розмірі 4550,39грн та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 2835,00грн.

Також, як вбачається зі змісту поданої відповідачем касаційної скарги, останнім, у зв'язку з пропуском процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень заявлено клопотання про його поновлення, яке обґрунтовано доводами, що на думку скаржника, свідчать про поважність причин пропуску такого строку.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Системний аналіз частини 4 статті 328 КАС України і пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини 4 статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України.

Натомість, обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на підставі цього пункту скаржник не наводить. Відсутність висновку Верховного Суду скаржник обґрунтовує виключно неправильним, на його думку, застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Натомість, касаційна скарга не містить належного обґрунтування у чому саме полягає неправильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, які саме норми процесуального права порушенні, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника потребує висновку Верховного Суду.

Касаційна скарга в частині наведених у ній вимог містить лише виклад фактичних обставини справи, цитування положень законодавства з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що також не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 КАС України.

Суд касаційної інстанції звертає окрему увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Крім того, вказана скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на відповіді норми (норму) права стосовно якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права у подібних правовідносинах. Скаржник повинен навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві обґрунтування не узгоджується із визначеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України.

З урахуванням змін внесених до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2020, додаткового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2020, постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 08.10.2020 у справі №160/1762/20. Посилання скаржника на положення частини 5 статті 328 КАС України не підміняють обов'язку викладення таких підстав.

Також, варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Верховний Суд звертає окрему увагу, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами не допускається.

В контексті наведеного слід наголосити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Відповідно до частини 7 статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному частини 7 статті 332 КАС України. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від
17.04.2020, додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2020, постанови Третього апеляційного адміністративного суду від
08.10.2020 у справі №160/1762/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, третя особа - Офіс великих платників податків ДПС, про стягнення пені - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Я. Олендер