Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.09.2018 року у справі №814/1263/17

УХВАЛА

02 листопада 2018 року

Київ

справа №814/1263/17

касаційне провадження №К/9901/59714/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від
05.07.2018 у справі №814/1263/17 за позовом Головного управління ДФС у Миколаївській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в сумі 25000грн.,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Миколаївській області звернулося у липні 2017 року до адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу з транспортного податку за 2015 рік в сумі 25000грн.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 04.08.2017 позовні вимоги задовольнив

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 05.07.2018 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.08.2017 скасував та ухвалив нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Головне управління ДФС у Миколаївській області 15.08.2018 звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.08.2017.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема статтей 57, 267 Податкового кодексу України, статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України

Верховний Суд ухвалою від 30.08.2018 зазначену касаційну скаргу залишив без руху, у зв'язку з невиконанням вимог частини 4 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на ненадання документу про сплату судового збору, а також на підставі вимог частини 3 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження з наведенням інших підстав та наданням доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк, визначений законом. Цією ж ухвалою скаржнику встановлено строк для усунення недоліків у десять днів з дня вручення копії ухвали.

На адресу Верховного Суду надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги щодо надання документу про сплату судового збору за подання касаційної скарги, в якому порушено питання про поновлення строку касаційного оскарження.

Верховний Суд ухвалою від 27.09.2018 продовжив строк для усунення недоліків касаційної скарги щодо надання документу про сплату судового збору, та встановив скаржнику строк для усунення недоліків у десять днів з дня вручення копії ухвали.

На виконання вимог ухвали від 27.09.2018 скаржником надано суду касаційної інстанції документ про сплату судового збору.

В обґрунтування підстав для поновлення строку касаційного оскарження позивач посилається на те, що копію повного тексту оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції отримано скаржником 17.07.2018, що підтверджується супровідним листом, яким судом апеляційної інстанції було направлено копію вказаної постанови на адресу позивача.

Враховуючи викладене, а також положення вимог частини 2 статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, суд вважає, що підстави пропуску позивачем строку на касаційне оскарження є поважними, у зв'язку з чим такий строк підлягає поновленню.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №814/1263/17 є вимоги про стягнення податкового боргу з транспортного податку за 2015 рік в сумі 25000грн., що у розумінні пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для віднесення цієї справи до категорії справ незначної складності.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію у подібних правовідносинах, зокрема в постановах від 03.04.2018 у справі К/9901/6583/18 (804/4351/16), від 20.02.2018 у справі К/9901/2256/17 (876/17620/16) та від
27.03.2018 у справі К/9901/26693/18 (820/9521/15), що свідчить про наявність сформованої єдиної правозастосовчої практики з цього питання.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень частини 2 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень не міститься.

Отже, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018, ухвалена за результатами апеляційного перегляду постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.08.2017 у справі щодо стягнення податкового боргу з транспортного податку за 2015 рік в сумі 25000грн., не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись частиною 4 статті 332, статтями 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Поновити Головному управлінню ДФС у Миколаївській області пропущений з поважних підстав строк на касаційне оскарження постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 у справі №814/1263/17.

2. Відмовити Головному управлінню ДФС у Миколаївській області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 у справі №814/1263/17 за позовом Головного управління ДФС у Миколаївській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в сумі 25000грн.

3. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк