УХВАЛА

07 вересня 2020 року

Київ

справа №826/9606/17

адміністративне провадження №К/9901/32394/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В.,

Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Ради адвокатів України

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2017 (головуючий суддя - В. І. Келеберда)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 (головуючий суддя - Т. Р. Вівдиченко, судді - Л. В. Губська, Г. В. Земляна)

у справі № 826/9606/17

за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2

до Ради адвокатів Київської області,

Ради адвокатів України

про скасування рішення в частині, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовами до Ради адвокатів Київської області (далі-відповідач 1), Ради адвокатів України (далі-відповідач 2), в якому просили:

- скасувати рішення Ради адвокатів України від 13.06.2016 № 166 "Про затвердження роз'яснення з питань направлення на стажування та видачі за результатами його проходження свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особам, стосовно яких існують обставини несумісності" в частині роз'яснень "Щодо складання присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особою, стосовно якої існують обставини несумісності";

- визнати протиправними дії Ради адвокатів Київської області щодо відмови у прийнятті присяги адвоката та щодо відмови у видачі позивачам свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю;

- зобов'язати Раду адвокатів Київської області прийняти присягу адвоката та видати свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що відповідач 1 погодився із складанням ним кваліфікаційного іспиту та отриманням відповідного свідоцтва, прийняв від нього оплату за проходження стажування, видав направлення на проходження стажування, затвердив відповідний план стажування та прийняв звіт про його проходження. Зазначає, що вчинивши вказані дії, відповідач 1 погодився із наявністю у нього права на отримання статусу адвоката та відсутністю законодавчих обмежень щодо отримання ним свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Вказує, що відповідач 1, відмовляючи йому у видачі свідоцтва, а також, відповідач 2, приймаючи оскаржуване рішення, невірно трактували положення Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та неправомірно ототожнили поняття "безпосереднє зайняття адвокатською діяльністю" та "право на зайняття адвокатською діяльністю".

3. Аналогічні обґрунтування позовних вимог зазначив ОСОБА_2 у адміністративному позові.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2017 позови задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Ради адвокатів України від 13.06.2016 № 166 "Про затвердження роз'яснення з питань направлення на стажування та видачі за результатами його проходження свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особам, стосовно яких існують обставини несумісності" в частині роз'яснень "Щодо складання присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особою, стосовно якої існують обставини несумісності" (додаток 1). Визнано протиправними дії Ради адвокатів Київської області щодо відмови у прийнятті у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 присяги адвоката та щодо відмови у видачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю. Зобов'язано Раду адвокатів Київської області прийняти у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 присягу адвоката та видати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

5. При прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване рішення № 166 в частині роз'яснень "Щодо складання присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особою, стосовно якої існують обставини несумісності" є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки безпідставно та всупереч нормам законодавства позбавляє осіб, які склали кваліфікаційний іспит та пройшли стажування у повному обсязі та без зауважень, скласти присягу та отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що з метою належного захисту прав та інтересів позивачів, мають бути задоволені їхні вимоги про зобов'язання Ради адвокатів Київської області прийняти у них присягу адвоката та видати останнім свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

6. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2018 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2017 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Ради адвокатів Київської області щодо відмови у прийнятті у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 присяги адвоката та щодо відмови у видачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю та зобов'язання Ради адвокатів Київської області прийняти у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 присяги адвоката та видати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю - скасовано та прийнято в цій частині нову постанову. Адміністративні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправними дії Ради адвокатів Київської області щодо неприйняття рішення про видачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю. Зобов'язано Раду адвокатів Київської області прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

7. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з відповіддю Ради адвокатів Київської області, відповідне стажування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зараховано, а також, зважаючи на те, що складенню присяги адвоката України та отриманню свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю передує прийняття радою адвокатів регіону рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, яке в цьому випадку прийнято не було, з метою належного захисту прав та інтересів позивачів суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що слід визнати протиправними дії Ради адвокатів Київської області щодо неприйняття рішення про видачу позивачам свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю та зобов'язати Раду адвокатів Київської області прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

8. У касаційній скарзі відповідач 2, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

9. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач 2 з посиланням на положення Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Закону України "Про запобігання корупції ", Закону України "Про прокуратуру", зазначає, що для прокурорів встановлено обмеження щодо сумісництва з іншою оплачуваною діяльністю.

Позиція інших учасників справи

10. У відзиві на касаційну скаргу позивачі з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджуються, просять касаційну скаргу відхилити, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Рух касаційної скарги

11. Ухвалою Верховного Суду від 12.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Ради адвокатів України.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

12. ОСОБА_1 та ОСОБА_2, маючи намір стати адвокатами та відповідаючи вимогам, встановленим статтею 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", склали відповідний кваліфікаційний іспит та пройшли стажування, у відповідності до вимог Закону.

13.19.05.2016 на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області № 52 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 видані свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту.

14. У червні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснено внесок за проходження стажування на рахунок Ради адвокатів Київської області у розмірі: 21 750,00
грн. кожним, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями квитанцій.

15.08.07.2016 Радою адвокатів Київської області, на підставі рішення від
08.07.2016 № 36, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 видано направлення для проходження стажування до адвоката, який здійснює індивідуальну адвокатську діяльність.

16. Радою адвокатів Київської області для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 затверджено Індивідуальні плани проходження стажування для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

17. В період з липня 2016 року до січня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у повному обсязі виконали план стажування, що підтверджується відповідними звітами, які подавалися до Ради адвокатів Київської області.

18. В січні 2017 року адвокатом, у якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проходили стажування, подано до Ради адвокатів Київської області звіти про оцінку стажування вказаних осіб, згідно з якими, план стажування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконано у повному обсязі.

19. Факту наявності у Ради адвокатів Київської області зауважень до звітів про проходження стажування не встановлено. Натомість, як зазначено у листах Ради адвокатів Київської області від 10.07.2017 № 360/0/2.17 та № 359/0/2.17, за результатами проходження стажування Радою адвокатів Київської області було розглянуто та затверджено звіти про проходження стажування та звіти про оцінку проходження стажування.

20. На час затвердження звітів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про проходження стажування та на момент надання відповідей позивачі були діючими працівниками органів прокуратури України.

21. Щодо видачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю, Радою адвокатів Київської області повідомлено наступне.

22.13.06.2016 Радою адвокатів України прийнято рішення № 166 "Про затвердження роз'яснення з питань направлення на стажування та видачі за результатами його проходження свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особам, стосовно яких існують обставини несумісності".

23. Зі змісту додатку 1 до рішення № 166 щодо складення присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особою, стосовно якої існують обставини несумісності, вбачається, що складання присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (тобто набуття статусу адвоката) особою, яка здійснює діяльність, несумісну з діяльністю адвоката, є порушенням частини 1 статті 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

24. Вказане рішення ґрунтується на тому, що, відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", одним із складових набуття статусу адвоката є складання особою присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

25. Зважаючи на те, що станом на момент затвердження звітів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про проходження стажування та на момент надання відповіді (листи від 10.07.2017 № 360/0/2.17 та № 359/0/2.17) такі особи продовжували працювати на посадах, несумісних з адвокатською діяльністю, Рада адвокатів Київської області позбавлена можливості прийняти у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 присягу адвоката та видати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

26. Вважаючи рішення Ради адвокатів України від 13.06.2016 № 166 в частині роз'яснень "Щодо складення присяги адвоката України та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особою, стосовно якої існують обставини несумісності" протиправним, а вказану вище відмову - неправомірною, позивачі звернулися до суду з позовами.

Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)

27. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

29. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому частини 1 статті 2 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

30. Частиною 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених Частиною 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

31. Частиною 2 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено перелік осіб, які не можуть бути адвокатом, а саме особа, яка:

1) має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у виді позбавлення волі;

2) визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною;

3) позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, - протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

4) звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, - протягом трьох років з дня такого звільнення.

32. Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про прокуратуру" на прокурора поширюються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

33. Статтею 7 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" визначено, що особам, зазначеним у Статтею 7 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", забороняється:

1) займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;

2) входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

34. Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" передбачено, що суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення є:

1) особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування:

а) Президент України, Голова Верховної Ради України, його Перший заступник та заступник, Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, віце-прем'єр-міністри України, міністри, інші керівники центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, та їх заступники, Голова Служби безпеки України, Генеральний прокурор України, Голова Національного банку України, Голова Рахункової палати, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад;

в) державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування;

г) військові посадові особи Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації, на особливий період стосовно їхньої підприємницької діяльності;

ґ) судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, Голова, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій);

д) особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, податкової міліції, особи начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту;

е) посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, дипломатичної служби, доходів і зборів;

є) члени Центральної виборчої комісії;

ж) посадові та службові особи інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим;

35. Положеннями пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що несумісною з діяльністю адвоката є робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", зокрема: посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, дипломатичної служби, доходів і зборів (підпункт "е" пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції").

36. Закон України "Про засади запобігання і протидії корупції" втратив чинність згідно з Законом України "Про запобігання корупції", який містить аналогічні норми стосовно обмеження сумісництва.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

37. Відповідно до частини 5 статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

38. Згідно із частиною 1 статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

39. Частиною 4 статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в Частиною 4 статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України, або із обґрунтуванням підстав, визначених у Частиною 4 статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України.

40. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в судовому рішенні від 26.03.2019 у справі 804/15369/13-а, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати декілька з наведених ознак:

- справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права;

- встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду України правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист;

- існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, а саме значний перелік подібних справ (зокрема, між тими ж сторонами або з однакового предмета спору), які перебувають на розгляді в судах;

- існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, зокрема:

- немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному;

- невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права;

- встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому;

- наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах.

41. На переконання колегії суддів спірні правовідносини містять виключну правову проблему враховуючи наступне.

42. Так, задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що законодавством не обмежено прокурорів або інших осіб, які перебувають на публічній або державній службі, у праві брати участь у відповідних процедурах добору та отримувати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Крім того, судами зазначено, що законодавство встановлює відповідні обмеження лише щодо безпосереднього здійснення адвокатської діяльності, яка спрямована на надання правової допомоги клієнту.

43. Разом з тим, Рада адвокатів України в обґрунтування своїх вимог вказує на статтю 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", якою визначено, що несумісною з діяльністю адвоката є робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції".

44. До того ж, зазначає, що у статті 18 Закону України "Про прокуратуру" законодавець спеціально передбачив низку обмежень для осіб, які мають намір обіймати посаду прокурора.

45. Вказує, що для прокурорів встановлено обмеження щодо сумісництва з іншою оплачуваною діяльністю, за винятком видів діяльності, перелік яких наведений у пункті 1 частини 1 статті 25 Закону України "Про запобігання корупції".

Адвокатська діяльність не належить до зазначеного переліку дозволених за сумісництвом видів діяльності.

46. На переконання скаржника, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій створюють небезпечний прецедент для усього інституту української адвокатури, негативно впливають на гарантії професійної незалежності адвокатури, засади організації і діяльності адвокатури в Україні.

47. Варто зауважити, що виключна правова проблема у спірних правовідносинах полягає у невизначеності положень норми статті 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", в пункті 1 частини 1 якої зазначено, що несумісною з діяльністю адвоката є робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції".

48. При цьому, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

49. Зміст цих норм вказує на їх застосовність у випадку, коли особа, яка отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю почала вчиняти дії, що визначені як адвокатська діяльність відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

50. Крім того, підставою для віднесення цієї справи до категорії справи, що містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики є відсутність судової практики з питання щодо застосування положень частини 1 статті 7 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", яке може поставати не лише у правовідносинах з посадовими та службовими особами органів прокуратури, а і з іншими посадовими особами, які зазначені у пункті 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про запобігання корупції".

51. Необхідно зазначити, що у провадженні Верховного Суду перебуває справа №822/1309/17 за касаційною скаргою Ради адвокатів Хмельницької області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 у справі за позовом ОСОБА_3 до Ради адвокатів Хмельницької області про скасування рішення в частині та зобов'язання вчинити певні дії. Спірним питанням у справі є можливість отримання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю суддею, який продовжує здійснювати правосуддя.

52. Ухвалою Верховного Суду від 04.09.2020 справу № 822/1309/17 за позовом ОСОБА_3 до Ради адвокатів Хмельницької області про скасування рішення в частині та зобов'язання вчинити певні дії - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 5 статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України.

53. Враховуючи таке законодавче врегулювання у спірних правовідносинах, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, вищевикладене зумовлює необхідність передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики з вказаних у цій ухвалі правових питань.

Керуючись статтями 248, 346, 347, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ухвалив:

1. Справу № 826/9606/17 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Ради адвокатів Київської області, Ради адвокатів України про скасування рішення в частині, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ж. М. Мельник-Томенко Судді А. В. Жук

Н. М. Мартинюк