Історія справи

Ухвала КАС ВП від 14.03.2021 року у справі №640/13457/20

УХВАЛА

06 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 640/13457/20

адміністративне провадження № К/9901/4722/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А. В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж. М., Соколова В. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року

у справі №640/13457/20

за позовом ОСОБА_1

до Члена Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Говорухи Володимира Івановича

про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року, повернуто позовну заяву на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви, яку було залишено без руху.

15 лютого 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року у справі №640/13457/20.

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, касаційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору.

Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (код 0102932584821) копія ухвали суду від 11 березня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху отримана скаржником 23 березня 2021 року.

26 березня 2021 року до Верховного Суду від скаржника надійшла заява, в якій ОСОБА_1 зокрема, повторно просить звільнити його від сплати судового збору за подання касаційної скарги, посилаючись на тяжкий матеріальний стан.

До заяви скаржник долучив виписку з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків щодо відсутності інформації про доходи ОСОБА_1 в період з 1 по 2 квартали 2020 року.

Проаналізувавши доводи вказаної заяви та додані до неї матеріали, суд касаційної інстанції прийшов до наступних висновків.

За змістом частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, зокрема, у разі, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Залишаючи касаційну скаргу без руху, скаржнику було роз'яснено, що доказами неможливості сплати судового збору можуть слугувати, зокрема, документ, з якого можна буде визначити сукупний розмір його доходу за попередній рік (зокрема, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за рік, що передує зверненню до суду, які надаються органами Державної фіскальної служби тощо).

Водночас, подана скаржником виписка з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків щодо відсутності інформації про доходи ОСОБА_1 не може бути доказом на підтвердження його майнового стану, оскільки підтверджує відсутність доходів скаржника лише з 1 по 2 квартали 2020 року.

Інших доказів на підтвердження свого майнового стану скаржник не надав.

Суд звертає увагу скаржника на те, що частиною 2 статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до частини 1 та 5 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частини 1 та 5 статті 77 КАС України.

Враховуючи, що Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й конкретно визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи, разом з тим у кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Отже, для звільнення від сплати судового збору заявник касаційної скарги має довести існування фінансових труднощів.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland"), заява №71731/01; пункти 63-64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland"), заява №73547/01).

Так, позивачем не надано до суду касаційної інстанції документів, із яких можливо було б встановити суму сукупного доходу ОСОБА_1 за попередній календарний рік.

Слід зазначити, що статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

При цьому, Суд зауважує, що особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо сплати судового збору.

Водночас, Суд дійшов висновку, що повторно наведені позивачем обставини у заяві, яка надійшла до Верховного Суду 26 березня 2021 року, не є підставами звільнення його від сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 належних доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору не надано, підстави для звільнення його від його сплати відсутні.

Станом на день постановлення цієї ухвали будь-яких інших заяв чи клопотань на усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в ухвалі Верховного Суду від 11 березня 2021 року, від скаржника до суду не надходило.

Тому є всі підстави вважати, що станом на цей день встановлений строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчився, проте виявлені судом недоліки скаржником не усунуто.

Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частиною 2 статті 332 КАС України, застосовуються положення частиною 2 статті 332 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на наведене, подана у цій справі касаційна скарга підлягає поверненню її заявнику.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 251, 330, 332 КАС України, Суд -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року у справі №640/13457/20 - повернути скаржнику.

3. Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена....................................................

А. В. Жук

Ж. М. Мельник-Томенко В. М. Соколов

Судді Верховного Суду