Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.04.2021 року у справі №160/9/20

ф

УХВАЛА

06 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 160/9/20

адміністративне провадження № К/9901/10221/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А. В.,

суддів: Мельник-Томенко Ж. М., Соколова В. М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року

у справі №160/9/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

третя особа Головне управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому з урахуванням змінених позовних вимог просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Дніпропетровській області №1342-0 від 09 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_1;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області прийняти заяву ОСОБА_1 про надання, як державному службовцю, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік та виплатити матеріальну допомогу у порядку та розмірі, що здійснювалась іншим працівникам установи; визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 96-Ф від 19 листопада 2019 року в частині позбавлення ОСОБА_1 премії за жовтень 2019 року;

- стягнути на користь ОСОБА_1 з ГУ ДФС у Дніпропетровській області 9794,17 грн., що включають невиплачену заробітну плату за жовтень та листопад 2019 року, а саме: надбавку за інтенсивність праці за жовтень 2019 року - 5110,00 грн., надбавка за інтенсивність праці за листопад 2019 року - 3406,67 грн., премія за жовтень 2019 року у розмірі 25% - 1277,50 грн. ;

- стягнути на користь ОСОБА_1 з ГУ ДФС у Дніпропетровській області недоплачені при звільненні суми 7337,71 грн., що включають недоплачену частину компенсації за невикористану відпустку 735,71 грн., недоплачену частину вихідної допомоги 6602,00 грн. ; стягнути на користь ОСОБА_1 з ГУ ДФС у Дніпропетровській області відшкодування за час затримки виплати недоплачених грошових коштів при звільненні (надбавок за інтенсивність праці, премій, компенсації за невикористану відпустку, недоплачену частину вихідної допомоги) з розрахунку середнього заробітку (671,77 грн. за день) з дати звільнення 09 грудня 2019 року по дату винесення рішення чи фактичної виплати;

- стягнути з ГУ ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку середнього заробітку (671,77 грн. за день) з дати звільнення 09 грудня 2019 року по дату працевлаштування 27 квітня 2020 року;

- стягнути з ГУ ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 9000,00 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №1342-0 від 09 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_1. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №96-Ф від 19 листопада 2019 року в частині позбавлення ОСОБА_1 премії за жовтень 2019 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 9794,17 грн., що включають невиплачену їй частину заробітної плати за жовтень та листопад 2019 року, а саме: надбавку за інтенсивність праці за жовтень 2019 року у сумі 5110,00 грн., надбавка за інтенсивність праці за листопад 2019 року у сумі 3406,67 грн., премія за жовтень 2019 року у сумі 1277,50 грн. Стягнуто з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 недоплачену їй при звільненні суму 735,71 грн. за невикористану відпустку.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з розрахунку середнього заробітку 649,92 грн. за день, з дати звільнення - 09 грудня 2019 року по дату працевлаштування - 27.04.2020 у сумі 60442,56 грн. Стягнуто з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 відшкодування за час затримки виплати недоплачених їй грошових коштів при звільненні (надбавок за інтенсивність праці, премій, компенсації за невикористану відпустку), виходячи з розрахунку середнього заробітку 649,92 грн. за день, з дати звільнення 09 грудня 2019 року по дату винесення рішення у справі у сумі 105936,96 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Також Дніпропетровським окружним адміністративним судом ухвалено додаткове рішення від 07 вересня 2020 року, згідно з яким відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області недоплаченої при звільненні частини вихідної допомоги у сумі 6602,00 грн.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року в адміністративній справі скасовано в частині вирішення спору про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення компенсації за час затримки виплати недоплачених позивачеві грошових коштів при звільненні.

Позов ОСОБА_1 в частині вимог про поновлення на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Дніпропетровській області та зобов'язання відповідача оформити звільнення по переведенню до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за час затримки виплати недоплачених грошових коштів при звільненні задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Дніпропетровській області, з 10 грудня 2019 року. Стягнуто з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 199525 грн. 44 коп.

У задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації за час затримки виплати недоплачених грошових коштів при звільненні відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

23 березня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі №160/9/20.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Водночас, пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Разом з цим, за змістом пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень слідує, що ОСОБА_1 проходила службу у ГУ ДФС у Дніпропетровській області на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ, яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища та спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби, а отже в розумінні частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності.

Предметом розгляду даної справи є визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області №1342-0 від 09 грудня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 та стягнення пов'язаних з ним виплат.

Враховуючи, що дана справа відноситься до справ незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а-г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.

Суд зауважує, що у касаційній скарзі відсутні посилання скаржника на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування обставин, встановлених оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для скаржника; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Таким чином, оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.

За таких обставин, Верховний Суд зазначає, що оскільки пункт 2 частини 5 статті 328 КАС України передбачає можливість перегляду, в якості винятку, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції лише у разі, якщо скаржником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а " - "г" цієї правової норми, проте позивачем таких винятків не зазначено, а аргументи касаційної скарги зводяться до тлумачення матеріальних і процесуальних норм, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року у справі №160/9/20.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена....................................................

А. В. Жук

Ж. М. Мельник-Томенко В. М. Соколов

Судді Верховного Суду