Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.04.2021 року у справі №640/19414/20

УХВАЛА

05 липня 2021 року

м. Київ

справа № 640/19414/20

адміністративне провадження № К/9901/17333/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н. М.,

суддів - Єресько Л. О., Жук А. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2021 року у справі №640/19414/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з питань праці, у якому просив:

- визнати протиправним і скасувати наказ від 14 серпня 2020 року №395-к;

- поновити з 17 серпня 2020 року на новоутвореній рівнозначній посаді начальника управління персоналу;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі;

- стягнути моральну шкоду в розмірі: 100000,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 листопада 2020 року позов задоволено частково:

- визнано протиправним і скасовано наказ Державної служби України з питань праці від 14 серпня 2020 року №395-к "Про звільнення ОСОБА_1";

- поновлено ОСОБА_1 з 17 серпня 2020 року на посаді, яка рівнозначна посаді начальника відділу персоналу Державної служби України з питань праці;

- стягнуто з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 серпня 2020 року до 4 листопада 2020 року в розмірі: 61766,65 грн;

- стягнуто з Державної служби України з питань праці на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі: 20000,00 грн;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено;

- допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 17 серпня 2020 року на посаді, яка рівнозначна посаді начальника відділу персоналу Державної служби України з питань праці;

- допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі: 22460,60 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 листопада 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог; зобов'язано Державну службу України з питань праці внести зміни у наказ від 14 серпня 2020 року №395-к "Про звільнення ОСОБА_1" із зазначенням дати звільнення - 25 серпня 2020 року, тобто перший робочий день після завершення непрацездатності позивача.

Не погоджуючись із цим судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 втретє звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), подавши її 11 травня 2021 року за допомогою засобів поштового зв'язку.

Верховний Суд ухвалою від 19 травня 2021 року залишив касаційну скаргу без руху, встановивши скаржнику строк у десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку касаційного оскарження із зазначенням підстав та наданням відповідних доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку касаційного оскарження та уточненої касаційної скарги із зазначенням судового рішення суду апеляційної інстанції, яке оскаржується.

На виконання цієї ухвали та в межах наданого строку ОСОБА_1 надав уточнену касаційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку касаційного оскарження.

В обґрунтування поважності підстав пропуску строку вказує, що оскільки первісна касаційна скарга була подана ним до Верховного Суду в межах встановленого статтею 329 КАС України строку, а повторна - в останній день цього строку, такий строк, під час звернення із цими касаційними скаргами, не було пропущено.

Водночас, ОСОБА_1 зазначає, що ухвалу Верховного Суду від 15 квітня 2021 року він отримав 26 квітня 2021 року. На цей час у місті Києві був встановлений "червоний" рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19, у зв'язку із чим він був позбавлений можливості у стислі строки повторно звернутись із касаційною скаргою. Вказує, що, враховуючи травневі свята, касаційна скарга була направлена на адресу Верховного Суду у перший робочий день (11 травня 2021 року), після скасування карантинних обмежень.

Проте, вказані доводи не можуть бути визнані Судом поважними, оскільки з них не вбачається, які дії було здійснено позивачем для своєчасної реалізації його права звернення до суду касаційної інстанції, як і відсутні будь-які докази в підтвердження здійснення ним таких дій.

Натомість, як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, ОСОБА_1 неодноразово звертався до Верховного Суду із касаційною скаргою на оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції, однак його скарга поверталась з огляду на її невідповідність встановленим КАС України вимогам щодо змісту такої скарги.

Так, підставами для неодноразового повернення касаційної скарги скаржнику стало порушення ним пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України згідно якого у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

Однак, неодноразове невиконання позивачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення.

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду не тільки на час подачі первісної касаційної скарги, а й з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків.

Слід зазначити, що повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження віднесено до повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Для поновлення процесуальних строків суд зобов'язаний указати обґрунтовані та об'єктивні підстави, за яких пропущений строк належить поновити.

Водночас наявність таких підстав вимагає від суду аналізу дій скаржника, які він здійснив для своєчасного звернення до суду із належно оформленою касаційною скаргою.

Необхідно наголосити на тому, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

З огляду на зазначене, Верховний Суд приходить до висновків, про відсутність підстав для поновлення строку касаційного оскарження.

Пунктом 1 частини 4 статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, у зв'язку перебуванням у відпустці головуючої судді Мартинюк Н. М. (наказ від 17 травня 2021 року №83-кв), розгляд цієї скарги відбувся по виходу судді з відпустки.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску строку ОСОБА_1 на касаційне оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2021 року у справі №640/19414/20.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 2 березня 2021 року у справі №640/19414/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань праці про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена....................................................

Н. М. Мартинюк

Л. О. Єресько

А. В. Жук,

Судді Верховного Суду