Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.04.2021 року у справі №320/491/21

УХВАЛА

05 липня 2021 року

м. Київ

справа № 320/491/21

адміністративне провадження № К/9901/14460/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А. В.,

суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевіривши касаційну скаргу адвоката Коваля Ростислава Олександровича - представника приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року

у справі №320/491/21

за позовом ОСОБА_1

до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича, приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик Марії Олексіївни,

третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТ ХАУС",

про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича, приватного виконавця виконавчого округу м.

Києва Фесик Марії Олексіївни, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТ ХАУС" про визнання протиправними та скасування постанов.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 15 березня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково;

- визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича про поновлення виконавчого провадження №63249643 від 28 грудня 2020 року;

- визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №63249643 від 28 грудня 2020 року;

- скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Фесик Марії Олексіївни про відкриття виконавчого провадження №64019135 від 30 грудня 2020 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

22 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Коваля Ростислава Олександровича - представника приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 15 березня 2021 року у справі №320/491/21.

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору.

Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в мотивувальній частині ухвали.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (код 0102933380960) копія ухвали суду від 11 травня 2021 року про залишення касаційної скарги без руху отримана скаржником 07 червня 2021 року.

08 червня 2021 року (через електронну пошту) та 10 червня 2021 року (засобами поштового зв'язку) до Верховного Суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків та платіжне доручення №5024 від 19 квітня 2021 року про сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Таким чином, особою, що подала касаційну скаргу, були усунуті недоліки касаційної скарги, які були зазначені в ухвалі Верховного Суду від 11 травня 2021 року, що дає змогу вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження.

Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно частини 3 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених частини 3 статті 333 КАС України, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Положеннями статті 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що в цій справі спір виник у відносинах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця та предмет спору в якій підпадає під дію положень статті 287 КАС України.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, також може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.

Однак, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, виняткового або фундаментального значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

Такими чином, законодавець не передбачив та обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Водночас, аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, скаржником в касаційній скарзі такі обставини теж не зазначені, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Крім цього, підставою для перегляду оскаржуваних судових рішень скаржником зазначено застосування судами норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України), проте, які саме норми права неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, щодо яких наявний висновок, викладений у постанові Верховного Суду, в касаційній скарзі відповідачем не зазначено.

При цьому у касаційній скарзі відповідач, зазначаючи постанову Верховного Суду від 15 червня 20218 року у справі №640/22069/14-а, не наводить в чому саме він вбачає подібність правовідносин у цих справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга), та не вказує, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики з огляду на зміст цих судових рішень, натомість посилання на висновки Верховного Суду в іншій справах та цитування статті 370 КАС України, не є належним обґрунтувань підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України.

Крім цього, підставою касаційного оскарження судового рішення у даній справі скаржник зазначає пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, а саме якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Водночас, Суд відхиляє твердження скаржника про відсутність правового висновку Верховного Суду у справах с подібними правовідносинами, оскільки у касаційній скарзі відповідачем не зазначено, який саме висновок необхідно сформулювати та на підставі аналізу яких актів законодавства, а Верховним Судом самостійно не встановлено, що у судовій практиці, яка склалася у подібних правовідносинах, існують підстави, які б вказували на наявність проблеми, що може бути вирішена, шляхом формулювання нової правової позиції.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що наведені скаржником в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 287, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Коваля Ростислава Олександровича - представника приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 15 березня 2021 року у справі №320/491/21

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена....................................................

А. В. Жук

Н. М. Мартинюк

Ж. М. Мельник-Томенко Судді Верховного Суду