Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.11.2019 року у справі №640/15328/19

УХВАЛА

06 лютого 2020 року

Київ

справа №640/15328/19

адміністративне провадження №К/9901/3219/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2019 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі за заявою Головного управління ДФС у м. Києві про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю "Цифро-Рум",

УСТАНОВИЛ:

14 серпня 2019 року Головне управління ДФС у м. Києві звернулось до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю "Цифро-Рум".

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2019 року у відкритті провадження за заявою контролюючого органу відмовлено на підставі пункту 2 частини 4 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки, виходячи із поданих до суду матеріалів, останній прийшов до висновку про наявність спору про право.

Вказане судове рішення оскаржене Головним управлінням ДФС у м. Києві в апеляційному порядку.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, відповідно до приписів частини 2 статті 298, пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що така оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 КАС України щодо надання документа про сплату судового збору, й цей недолік не було усунуто в межах встановленого судом строку.

Не погодившись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління ДФС у м. Києві звернулось до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою (зареєстрована в автоматизованій системі документообігу Суду 28 січня 2020 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просило їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Водночас за приписами пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2 та 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України встановлено, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту матеріалів касаційної скарги, а також судових рішень, ухвалених у даній справі судами попередніх інстанцій та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається наступне.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДФС в м. Києві про відстрочення або звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги й залишено останню без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України щодо надання документа про сплату судового збору.

Особі, яка подала апеляційну скаргу, встановлено десятиденний з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху строк для усунення вказаного недоліку.

Зазначена ухвала суду апеляційної інстанції отримана контролюючим органом 04 вересня 2019 року.

В той же час, статтею 129 Конституції України, як одну з основних засад судочинства, визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, якою визначено право, зокрема, учасників справи на апеляційний перегляд справи.

Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Зокрема, пунктом 1 частини 5 статті 296 КАС України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі, щодо надання документа про сплату судового збору, а частиною 2 статті 298 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частиною 2 статті 298 КАС України, застосовуються положення частиною 2 статті 298 КАС України, яка передбачає в такому випадку залишення її без руху.

В свою чергу, статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6,7 частини 5 цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо належного оформлення апеляційної скарги, окрім іншого, стосовно надання документа про сплату судового збору, в тому числі, на підставі ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху.

Таким чином, контролюючий орган, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44,45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене, Головне управління ДФС у м. Києві не було позбавлене можливості протягом усього бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору на підставі кошторису, а у разі його відсутності проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, мало право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу особі, яка її подала, після неусунення останньою недоліку апеляційної скарги (щодо подання документа про сплату судового збору) не допустив порушення норм процесуального права, оскільки позивач у межах встановленого судом строку не усунула недолік апеляційної скарги щодо надання документа про сплату судового збору.

За таких обставин касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Також Верховний Суд приходить до висновку про відсутність підстав для касаційного перегляду ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2019 року, якою відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі, виходячи з такого.

У відповідності з вимогами частини 2 статті 328 КАС України в касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в частини 2 статті 328 КАС України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Тобто вказана норма процесуального закону передбачає можливість касаційного оскарження лише тих ухвал суду першої інстанції, які переглянуті в апеляційному порядку.

Втім, у даному випадку, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції була повернута особі, яка її подала, тобто апеляційний перегляд вказаного судового рішення не відбувся, що, в свою чергу виключає можливість його перегляду судом касаційної інстанції, оскільки таке касаційному оскарженню не підлягає.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2019 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі за заявою Головного управління ДФС у м. Києві про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків - Товариства з обмеженою відповідальністю "Цифро-Рум".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.........................................

С. С. Пасічник

І. А. Васильєва

В. П. Юрченко,

Судді Верховного Суду