Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.02.2018 року у справі №814/2486/16

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

02.02.2018 Київ К/9901/4798/17 справа № 814/2486/16

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Пасічник С.С., розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей-Трейд" до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Касаційна скарга передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до пункту 4 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - КАС України, ~law17~).

Разом з тим, пунктом 12 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Як свідчать матеріали переданої касаційної скарги, остання ухвалою судді Вищого адміністративного суду України (далі - ВАС України) від 12 грудня 2017 року залишена без руху у зв'язку з її невідповідністю, зокрема, вимогам частини 5 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо надання документа про сплату судового збору.

Відповідачу встановлено строк до 23 січня 2018 року для усунення недоліків касаційної скарги.

Однак, у встановлений судом процесуальний строк, а також станом на день постановлення цієї ухвали, недоліки касаційної скарги не усунуто, натомість, відповідачем заявлено клопотання про продовження строку для сплати судового збору у зв'язку з неналежним фінансуванням, тривалістю процедури узгодження здійснення таких видатків бюджету з розпорядником коштів, та відсутністю затвердженого кошторису установи.

Проте, наведені у клопотанні доводи не свідчать про наявність підстав для продовження строку, встановленого судом для усунення недоліків касаційної скарги, з огляду на наступне.

Так, статтею 49 КАС України в редакції ~law18~, так само як і статтею 49 КАС України, передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Статтею 213 КАС України в редакції, чинній на час подання цієї касаційної скарги, було передбачено обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу, щодо одночасного надання документу про сплату судового збору.

Таким чином, особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити кошти на вказані цілі у кошторисах (тимчасових розписах, проектах кошторисів тощо) установ, які, в свою чергу, повинні своєчасно вирішувати питання здійснення цих платежів таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання процесуальних обов'язків, визначених КАС України та дотримання його положень, зокрема, стосовно оформлення та подання касаційної скарги.

Наведене кореспондується з пунктами 44,45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, за змістом яких штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

Відтак, відсутність затвердженого кошторису податкового органу не перешкоджає здійсненню видатків бюджету, зокрема, щодо сплати судового збору, а неналежне фінансування та тривалість процедури оформлення таких платежів податковим органом не повинні впливати на можливість виконання останнім своїх процесуальних обов'язків, як учасника справи.

З урахуванням зазначеного, наведені обставини не є підставою для продовження строку усунення недоліків касаційної скарги щодо надання документу про сплату такого збору.

При цьому, до клопотання не додано жодних доказів на підтвердження вказаних у ній доводів.

Не зазначено заявником і відомостей (з наданням на їх підтвердження доказів) стосовно коштів, які будуть призначені на сплату судового збору і передбачені у кошторисі (тимчасовому розписі, проекті кошторису) установи на 2018 рік, у якому планується здійснення таких видатків.

Отже, недоліки касаційної скарги не усунуто, а підстави для задоволення вищевказаного клопотання відповідача, відсутні.

За правилами частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених частини 2 статті 332 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 332 КАС України, яка передбачає, у такому випадку, повернення касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 169,332, пунктом 12 Розділу VІІ "Прикінцеві положення" КАС України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про продовження процесуального строку, встановленого судом для усунення недоліків касаційної скарги.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей-Трейд" до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя С.С. Пасічник