Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.08.2021 року у справі №280/8506/20

УХВАЛА

про повернення касаційної скарги

05 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 280/8506/20

адміністративне провадження № К/9901/28431/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Кравчука В. М.

перевірив касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району

на рішення Запорозького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року (суддя Батрак І. В. ) та

постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року (колегія у складі суддів Малиш Н. І., Баранник Н. П., Щербака А. А.)

у справі № 280/8506/20

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

УСТАНОВИЛ:

24.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району (далі - Управління соцзахисту; відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними відмову та бездіяльність відповідача;

- зобов'язати Управління соцзахисту нарахувати та виплатити недоплачену суму разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплаченої.

Запорозький окружний адміністративний суд рішенням від 25.02.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.06.2021, позов задовольнив частково:

- визнав протиправною бездіяльність Управління соцзахисту щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному ч. 5 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України від 25.12.1998 № 367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- зобов'язав Управління соцзахисту нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком відповідно до ч. 5 ст.12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України від 25.12.1998 № 367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги;

- відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог.

29.07.2021 відповідач подав касаційну скаргу, що 03.08.2021 надійшла до Верховного Суду, в якій, із посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Запорозького окружного адміністративного суду від 25.02.2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.06.2021, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики щодо застосування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду у подібних правовідносинах. Позивач отримав разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік 14.05.2020, пропустив шестимісячний строк звернення до суду із цим позовом. Одержання ОСОБА_1 від відповідача листа від 11.11.2020 № Б-222-2 не є досудовим вирішенням спору, не перериває установлений процесуальний строк, не спростовує обізнаність позивача про розмір виплат та можливе порушення його права, й не є підставою поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених ч. 1 ст. 328 КАС України.

Згідно з ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги передбачені ст. 330 КАС України.

Згідно з п. 4 ч. 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) п. 4 ч. 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.

Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 4 статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права (п. 4 ч. 4 статті 328 КАС України) щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, за умови заявлення у касаційній скарзі також підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені ст. 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження судових рішень та належного правового обґрунтування унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

У порушення зазначених вимог процесуального законодавства, Управління соцзахисту не зазначає у касаційній скарзі жодної з визначених ч. 4 ст. 328 КАС України підстав для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції і відповідних обґрунтувань, передбаченим п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України.

Покликання скаржника на фундаментальне значення касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики, саме по собі не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження; крім того, не підтверджено прикладами неоднакового застосування норм права судами у інших справах у подібних правовідносинах.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені п. 4 ч. 5 ст. 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Зважаючи на наведене, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід повернути, що не позбавляє відповідача права на повторне звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою в межах розумних строків та при дотриманні вимог КАС України.

Керуючись ст. 328, 330, 332 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району на рішення Запорозького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі № 280/8506/20 повернути скаржнику.

2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не перешкоджає особі, яка її подала, реалізувати право на повторне звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя доповідач В. М. Кравчук