УХВАЛА

02 квітня 2020 року

Київ

справа №804/4362/18

адміністративне провадження №К/9901/19860/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М. М. (суддя-доповідач),

суддів: Гусака М. Б., Усенко Є. А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року (суддя Кальник В. В. ) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року (головуючий суддя - Чередниченко В. Є., судді: Іванов С. М., Панченко О. М. ) у справі №804/4362/18 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду з позовом до Дніпровської міської ради (далі по тексту - відповідач-1, ДМР), Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач-2, ГУ ДФС), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність ДМР щодо неприпинення права користування земельною ділянкою у зв'язку із закінченням строку договору оренди землі від 10 вересня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та відповідачем-1 про користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1) за кадастровим номером 1210100000:04:018:0167, визнати договір оренди землі від 10 вересня 2009 року припиненим з 31 грудня 2015 року у зв'язку із закінченням його дії;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №253291-1319-0464 від 20 лютого 2018 року, яким позивачу нарахована сума податкового зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 153509,81 грн. за 2018 рік;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 253291-1319-0464/1 від 20 лютого 2018 року, яким позивачу нарахована сума податкового зобов'язання з орендної плати за землю за 2016 рік у сумі 181025,51 грн. та за 2017 рік у сумі 153509,81
грн.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач вказала, що до 31 грудня 2015 року вона належним чином користувалась орендованою земельною ділянкою та сплачувала усі належні платежі. У зв'язку із закінченням строку дії договору від 10 вересня 2009 року ОСОБА_1 15 грудня 2015 року звернулась до ДМР з листом про повернення земельної ділянки та складання акта приймання-передачі згідно з пунктом 8 цього договору. Втім, будь-які рішення відповідача-1 про припинення права користування земельною ділянкою у зв'язку із закінченням строку дії договору станом на час звернення до суду відсутні. Проявлена ДМР бездіяльність порушує право позивача на припинення користування земельною ділянкою, що перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку із нарахуванням відповідачем-2 орендної плати за землю, незважаючи на фактичне припинення права користування землею.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року клопотання ДМР про закриття провадження у справі задоволено частково.

Закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання договору оренди землі від 10 вересня 2009 року припиненим з 31 грудня 2015 року у зв'язку із закінченням його дії.

Закриваючи провадження у справі, суд вказав, що з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 4 квітня 2018 року (справа №465/7909/15-а), із закінченням дії договору, цивільні правовідносини між сторонами також припиняються і сторони повертаються до попереднього стану і відносин, що не можуть бути охарактеризовані рівністю учасників з огляду на правовий статус Дніпровської міської ради як суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога про визнання протиправною бездіяльності ДМР щодо неприпинення права користування земельною ділянкою у зв'язку із закінченням строку договору оренди землі від 10 вересня 2009 року має розглядатись в межах адміністративного судочинства.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність ДМР щодо неприпинення права користування земельною ділянкою у зв'язку із закінченням строку договору оренди землі від 10 вересня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та ДМР про користування земельною ділянкою, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер undefined.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення від 20 лютого 2018 року №253291-1319-0464 та №253291-1319-0464/1.

Не погодившись з рішеннями судів, ДМР подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована, серед іншого, порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що виявилось у розгляді даної справи в порядку адміністративного судочинства в частині вимоги про визнання протиправною бездіяльності ДМР щодо неприпинення права користування земельною ділянкою у зв'язку з закінченням строку договору оренди, тоді як даний спір має вирішуватись за правилами ЦПК України. В обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 4 квітня 2018 року (справи №465/7909/15-а, №539/1957/16-а), від 25 квітня 2018 року (справа №496/2866/16-ц), від 17 травня 2018 року (справа №461/980/16-а), від 30 травня 2018 року (справа №150/928/14-а), від 29 серпня 2018 року (справа №569/838/17), а саме, що з моменту укладення договору оренди землі між землекористувачем та органом місцевого самоврядування припиняються адміністративні відносини та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки притаманні цивільним, а не адміністративним правовідносинам, які з урахуванням суб'єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді.

Позивач подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін як законні та обґрунтовані. Наголошено на помилковості позиції відповідача-1 про порушення судами правил юрисдикції, оскільки в межах даного спору із закінченням дії договору цивільні правовідносини між сторонами припинились і вони повернулись до попереднього стану та відносин, які не можуть бути охарактеризовані рівністю учасників з огляду на правовий статус ДМР. На переконання позивача, саме протиправна бездіяльність міської ради як суб'єкта владних повноважень призвела до порушення прав ОСОБА_1 та нарахування земельного податку за три роки.

Зауважено, що відповідачем-1 вже заявлялось клопотання про закриття провадження у справі, яке частково було задоволено ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року, яка, в свою чергу, ДМР оскаржена не була.

Ухвалою Верховного Суду від 5 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року у справі №808/4362/18.

Відповідно до частини 6 статті 346 КАС України (в редакції ~law3~ від 2 жовтня 2019 року) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:

1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;

2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;

3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Обґрунтовуючи наявність підстав для передачі даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у розрізі вимог наведеної правової норми, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Дніпровська міська рада і у суді першої, і в суді апеляційної інстанції заявляла про порушення судами правил предметної юрисдикції шляхом подання відповідного клопотання, яке Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 13 листопада 2018 року задовольнив частково.

У рішеннях Великої Палати Верховного Суду у справах №465/7909/15-а, №539/1957/16-а, №496/2866/16-ц, №461/980/16-а, №150/928/14-а, №569/838/17, на які послався відповідач у касаційній скарзі, судом вказано, що заявлені у межах вказаних справ вимоги, з урахуванням суб'єктного складу, слід розглядати в порядку цивільного або господарського, а не адміністративного судочинства.

Водночас, слід зауважити, що предметом розгляду у межах зазначених справ було зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на набуття позивачем права оренди земельної ділянки (передача у користування; поновлення договору оренди; прийняття рішення про продовження договору оренди тощо). Проте, в межах даної справи позивач не погоджується із проявленою, на його думку, відповідачем протиправною бездіяльністю, яка виявилась у невчиненні певних дій на припинення права користування землею після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки. Отже, є підстави вважати, що правовідносини не є подібними.

Слід зазначити, що відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди у разі закінчення строку, на який його було укладено, є припиненим в силу вимог закону. Відтак, виникнення спірних правовідносин фактично пов'язується позивачем із припиненням договору оренди земельної ділянки, внаслідок чого орендар вже не виступає у таких правовідносин в якості суб'єкта господарювання на умовах рівності сторін, а повертається до попереднього стану та діє як суб'єкт владних повноважень. З такими доводами позивача погодився і суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі у цій частині позовних вимог.

Враховуючи наведені особливості спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки Дніпровська міська рада оскаржує рішення судів першої і апеляційної інстанцій з підстав порушення судами правил предметної юрисдикції.

Керуючись статтями 346, 347 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Справу №804/4362/18 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

М. Б. Гусак

Є. А. Усенко,

Судді Верховного Суду