Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.08.2020 року у справі №140/3527/19

УХВАЛА

03 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 140/3527/19

адміністративне провадження № К/9901/17126/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (далі - ГУ ДПС) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.01.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020, адміністративний позов задоволено: визнано протиправною та скасовано вимогу від
12.06.2019 №Ф-12219-55 У про сплату боргу (недоїмки).

08.07.2020 ГУ ДПС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального провадження) крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 відкрито провадження у цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Предметом позову у цій справі є правомірність вимоги про сплату боргу від
12.06.2019 №Ф-12219-55 з єдиного внеску у розмірі 18 276,72 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ця справа за критерієм, встановленим пунктом 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, є справою незначної складності.

Довід ГУ ДПС зазначений у касаційній скарзі, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не обґрунтований посиланням на конкретні обставини, які б могли бути підставою для визнання цього доводу об'єктивним.

Верховним Судом вже зроблено висновок щодо застосування норм пунктів 1 та 4 частини 1 статті 4, пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" до правовідносин зі сплати єдиного внеску особою, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, але не здійснює підприємницьку діяльність, перебуває у трудових відносинах з роботодавцем, який нараховує, утримує та сплачує за неї єдиний внесок.

Зокрема такий висновок Верховний Суд зробив у постанові від 04.12.2019 (справа №440/2149/19).

Застосування апеляційним судом зазначених норм матеріального права зроблено з врахуванням висновку Верховного Суду.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пункту 6 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Суд першої інстанції не порушив норми частин 2 , 4 та пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання щодо розгляду справи у спрощеному позовному провадженні.

Довід ГУ ДПС, що суд першої інстанції помилково розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження, не відповідає зазначеним нормам.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 248, пунктами 1, 6 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2020.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

СуддіЄ. А. Усенко М. М. Гімон М. Б. Гусак