Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.06.2019 року у справі №640/5595/19

УХВАЛА

03 червня 2019 року

Київ

справа №640/5595/19

адміністративне провадження №К/9901/14812/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В. В.,

суддів - Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №640/5595/19 за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "С СКАРД СЕРВІС" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків,

встановив:

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулось до адміністративного суду з заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "С СКАРД СЕРВІС" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2019 повернуто заяву про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 позивачу відмовлено у задоволенні клопотань про відстрочення сплати судового збору або продовження строку на усунення недоліків, а апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2019 у справі №640/5595/19 повернуто заявнику.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві 14.05.2019, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою судом з'ясовані такі обставини.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2019 повернуто заяву про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві подало апеляційну скаргу у справі №640/5595/19 разом з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, посилаючись на відсутність можливості такої сплати.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишено без рух, оскільки вона не відповідає вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано заявнику десятиденний строк для усунення зазначених недоліків.

В зазначеній ухвалі, суд апеляційної інстанції зазначив, що апелянт не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення такої сплати.

На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від
14.05.2019, у межах встановленого судом строку, позивач подав клопотання про відстрочення сплати судового збору або продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, посилаючись на тривалість оплати судового збору, яке було задоволено частково ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від
18.04.2019 та продовжено вказаний строк на 5 днів, з моменту отримання вказаної ухвали.

11.05.2019 апелянтом повторно подано клопотання про відстрочення сплати судового збору або продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 позивачу відмовлено у задоволенні клопотань про відстрочення сплати судового збору або продовження строку на усунення недоліків, а апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2019 у справі №640/5595/19 повернуто заявнику.

Повертаючи апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, суд апеляційної інстанції зазначив, що заявником не вказано конкретного строку, необхідного для усунення недоліків, з урахуванням того, що з метою належного забезпечення права скаржника на апеляційне оскарження, такий уже було продовжено. Державні органи є рівними перед законом і судом, поряд з іншими учасниками справи, та зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, та не можуть зловживати наданими їм процесуальними правами. Крім того, позивач не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати.

Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про повернення апеляційної скарги є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 5 сатті 296 КАС України, до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору. Проте, подана апеляційна скарга не відповідає зазначеним вимогам у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.

За приписами частини 1 статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому, відповідно до частин 1 , 2 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частиною 1 статті 77 КАС України.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, маючи намір добросовісної реалізації належного права на апеляційний перегляд справи, сторона повинна забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, в тому числі, щодо надання документа про сплату судового збору. Відсутність у податкового органу коштів, призначених для сплати судового збору, не може слугувати поважною підставою невиконання через це вимог закону і суду, своїх процесуальних обов'язків, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені в кошторисі такої установи своєчасно та у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44,45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228.

Враховуючи те, що заявником не було усунуто недоліки, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, останню було правомірно повернуто Головному управлінню Державної фіскальної служби у місті Києві

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 1 , пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України, -

ухвалив:

Відмовити Головному управлінню Державної фіскальної служби у місті Києві у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №640/5595/19 за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "С СКАРД СЕРВІС" про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає...........................................

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Т. М. Шипуліна

Судді Верховного Суду