Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.05.2021 року у справі №9901/116/21

УХВАЛА

29 квітня 2021 року

Київ

справа №9901/116/21

адміністративне провадження №П/9901/116/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Рибачука А. І.,

суддів: Берназюка Я. О., Мороз Л. Л., Бучик А. Ю., Желєзного І. В.,

перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України, Міністерства охорони здоров'я України, міністра охорони здоров'я України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИЛ:

26.04.2021 до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Президента України, Міністерства охорони здоров'я України, міністра охорони здоров'я України, в якій позивач просить суд:

- визнати, що в разі, якщо громадянин України відмовляється вакцинуватися вакцинами проти коронавірусної інфекції, що в наявності у України, існує підвищений ризик захворювання такого громадянина України коронавірусною інфекцією, що в свою чергу може призвести до небезпеки для інших громадян;

- зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я негайно вжити необхідних заходів для захисту конституційних прав позивача на життя і здоров'я, спрямованих на забезпечення позивачеві можливості вакцинуватися проти коронавірусної інфекції вакциною "Спутник V";

- зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я негайно вжити необхідних заходів для захисту конституційних прав громадян України на життя і здоров'я, спрямованих на забезпечення громадянам України, які бажають вакцинуватися проти коронавірусної інфекції вакциною "Спутник V" доступу до вакцини "Спутник V";

- зобов'язати міністра охорони здоров'я України написати заяву про складання повноважень міністра охорони здоров'я України;

- зобов'язати Президента України як гаранта Конституції України здійснити контроль за виконанням зазначених вище пунктів.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим КАС України; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених КАС України.

Згідно з частиною 2 статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження в адміністративній справі за цим позовом, Верховний Суд встановив наступне.

Як видно з позовної заяви позивачем заявлено вимоги зобов'язального характеру до Міністерства охорони здоров'я України, міністра охорони здоров'я України, Президента України.

Главою 2 розділу І "Загальні положення" КАС України визначено правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції, відповідно до яких КАС України розрізняє предметну, інстанційну та територіальну юрисдикції (підсудність).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною 1 статті 22 КАС України місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених частини 1 статті 25 КАС України.

При цьому правила виключної підсудності визначенні статтею 27 КАС України, згідно з частиною третьою якої підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається статтею 27 КАС України.

Частиною 4 статті 22 КАС України передбачений вичерпний перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, а саме: справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені у статті 266 КАС України, частиною першою якої передбачено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат.

Таким чином, у поданій до суду позовній заяві, позивач об'єднав позовну вимогу до Президента України, яка з урахуванням положень частини 4 статті 22 КАС України підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції та позовні вимоги до Міністерства охорони здоров'я України і міністра охорони здоров'я України, які підсудні окружному адміністративному суду як суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Згідно з частиною 5 статті 172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об'єднання позивачем в одне провадження позовних вимог, які належать до підсудності (інстанційної) різних судів.

Відповідно до частини 6 статті 172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.

Отже, визначальною умовою для роз'єднання позовних вимог є та обставина, що таке роз'єднання сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Зазначений припис спрямований на те, щоб суб'єкт правовідносин міг з дотриманням принципів адміністративного судочинства і конкретних обставин скористатися правом на судовий захист.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Проте таке роз'єднання може мати місце лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз'єднав позовні вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №9901/430/19.

За таких обставин в даному випадку роз'єднання позовних вимог з їх подальшим розглядом Верховним Судом як судом першої інстанції є неможливим, оскільки вимоги, заявлені до Міністерства охорони здоров'я України та міністра охорони здоров'я України, хоч і пов'язані з позовними вимогами про зобов'язання вчинити дії Президента України, проте не підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України).

Враховуючи, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, відповідно до пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява підлягає поверненню особі яка її подала.

Відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 22, 160, 169, 172, 266, 294 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України, Міністерства охорони здоров'я України, міністра охорони здоров'я України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя-доповідач А. І. Рибачук

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя Л. Л. Мороз

Суддя А. Ю. Бучик

Суддя І. В. Желєзний