Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.01.2021 року у справі №160/4023/20

УХВАЛА

04 січня 2021 року

м. Київ

справа № 160/4023/20

адміністративне провадження № К/9901/34573/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н. М., перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року у справі №160/4023/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі Відповідач), в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати Наказ №33-о від 10 березня 2020 року;

- поновити позивача на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств вирощування та переробки сільськогосподарської продукції управління податкового супроводження підприємств агропромислового комплексу та виробників підакцизної продукції Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 червня 2020 року скасовано. Позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано Наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №33-о від 10 березня 2020 року "Про звільнення ОСОБА_1";

- поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств вирощування та переробки сільськогосподарської продукції управління податкового супроводження підприємств агропромислового комплексу та виробників підакцизної продукції Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби;

- зобов'язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 березня 2020 року до 12 листопада 2020 року.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 14 грудня 2020 року засобами поштового зв'язку.

У своїй касаційній скарзі Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року у справі №160/4023/20 і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.

Так, статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України підстави (підстав).

Із змісту касаційної скарги вбачається, що вона подана на підставі пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України, тобто судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 КАС України.

Проте, належного обґрунтування означених підстав касаційного оскарження судових рішень, відповідно до пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України в сукупності з пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України та пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України щодо ухвалення судом апеляційної інстанції рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, касаційна скарга не містить.

Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги в частині, зокрема, зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції з урахуванням вимог частини 4 статті 328 КАС України.

Водночас, суд звертає увагу на те, що за правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Враховуючи, що справа №160/4023/20 розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, то для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику необхідно було обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, зокрема зазначити про наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а - г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України і обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.

При цьому, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судове рішення, постановлене у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводяться лише до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками суду апеляційної інстанцій щодо застосування норм законодавства.

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною 4 статті 328 КАС України, для касаційного оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року у справі №160/4023/20.

На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року у справі №160/4023/20 повернути скаржнику.

2. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

3. Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена..............

Н. М. Мартинюк,

Суддя Верховного Суду