Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.11.2020 року у справі №320/477/19

УХВАЛА

03 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 320/477/19

адміністративне провадження № К/9901/27599/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Бившевої Л. І, Хохуляка В. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №320/477/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Київській області 23.10.2020 звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2020 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на тому, що відповідач, звертаючись із апеляційною скаргою вперше, був позбавлений можливості сплатити судовий збір у зв'язку із неналежним фінансуванням державного органу, в тому числі через карантинні обмеження, що в подальшому вплинуло й на строк звернення із повторною апеляційною скаргою, а також на тому, що тривалий час між поверненням первинної апеляційної скарги та подачею повторної скарги зумовлений відсутністю достатньої кількості працівників підрозділу правового забезпечення.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2020 судом з'ясовано такі обставини.

Зі змісту касаційної скарги та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що за результатами звернення Головного управління ДПС у Київській області до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції вперше таку апеляційну скаргу було повернуто ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головне управління ДПС у Київській області 30.07.2020 вдруге подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції разом з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, яке було аргументовано значним обсягом роботи та надмірним навантаженням на працівників податкового органу, що обумовлене постійними кадровими змінами, а також карантинними заходами.

Проте судом апеляційної інстанції наведені причини визнано неповажними, внаслідок чого ухвалою від 10.08.2020 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишено без руху на підставі частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України для надання можливості скаржнику усунути недоліки касаційної скарги та зазначити інші поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, а також на підставі частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на необхідність надання документу про сплату судового збору, та встановив десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги.

Під час оцінки поважності причин пропуску строку суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що доводи податкового органу, які викладені у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження, є неприйнятними, оскільки зазначені обставини не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надають такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд керувався положеннями частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

У межах встановленого ухвалою від 10.08.2020 строку Головне управління ДПС у Київській області звернулося до суду апеляційної інстанції із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, однак у поданому відповідачем клопотанні наведено причини пропуску процесуального строку аналогічні тим, яким суд апеляційної інстанції вже надавав оцінку в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, та які вже визнавалися судом неповажними. Зокрема, відповідач вказував на значний обсяг роботи та надмірне навантаження на працівників, обумовлене постійними кадровими змінами.

Відповідно до пункту 4 частин 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Шостий апеляційний адміністративний суд врахував вищевказані норми процесуального закону та ухвалою від 17.09.2020 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з визнанням причин пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними.

Отже правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Верховний Суд не встановив неправомірних обмежень судом апеляційної інстанції у реалізації відповідачем права на апеляційне оскарження судових рішень, доводи касаційної скарги також не спростовують вищенаведених висновків про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись частиною 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Головному управлінню ДПС у Київській області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі №320/477/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С. С. Пасічник

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк