Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.02.2021 року у справі №440/2739/20

УХВАЛА

03 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 440/2739/20

адміністративне провадження № К/9901/20707/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н. М.,

суддів - Кашпур О. В., Соколова В. М.,

перевірив касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі № 440/2739/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області про визнання дій протиправними, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, стягнення єдиних соціальних внесків, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просив:

- визнати протиправними дій Державної фіскальної служби України щодо затримки виконання рішення суду та несвоєчасного поновлення ОСОБА_1 на роботі;

- стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 16 липня 2019 року до 5 листопада 2019 року в сумі: 60574,04 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_1 на роботі на підставі судового рішення;

- стягнуто з Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 39461639) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 16 липня 2019 року до 5 листопада 2019 року включно у сумі: 60574,04 грн (шістдесят тисяч п'ятсот сімдесят чотири гривні чотири копійки) з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року у справі №440/2739/20 повернуто скаржнику.

Не погоджуючись із цим судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв'язку 2 червня 2021 року.

У своїй касаційній скарзі скаржник просить ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі №440/2739/20 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Також скаржник просить поновити строк касаційного оскарження.

Ухвалою Верховного Суду від 5 липня 2021 року визнано неповажними підстави пропуску строку касаційного оскарження та залишено касаційну скаргу без руху із наданням скаржнику десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до Суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де вказати інші підстави пропуску з наданням відповідних доказів їх поважності.

На виконання цієї ухвали та в межах встановленого строку, Головне управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області направило до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, де вказав на підстави його пропуску аналогічні тим, які були зазначені у первісній касаційній скарзі, і щодо яких Верховний Суд дійшов висновку про їх неповажність.

Так, Головне управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області повторно послалось на відсутність коштів на рахунках, як на підставу невиконання вимог ухвали Верховного Суду від 5 липня 2021 року під час первісного звернення із касаційною скаргою.

Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, Головне управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області вже зверталося до Верховного Суду із касаційною скаргою на оскаржуване судове рішення, однак його скарга ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2021 року була повернута скаржнику з огляду на невиконання ним вимог ухвали Верховного Суду від 4 лютого 2021 року, якою було залишено касаційну скаргу без руху через відсутність у ній документа в підтвердження сплати судового збору.

Водночас, варто зазначити, що із повторною касаційною скаргою Головне управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області звернулося до суду касаційної інстанції майже через три місяці після отримання відповідної ухвали Верховного Суду від 10 березня 2021 року.

Так, як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0102932204930 ухвалу Верховного Суду, якою було повернуто касаційну скаргу Головному управлінню Державної фіскальної служби України у Полтавській області, скаржник отримав 16 березня 2021 року, однак звернувся із касаційною скаргою вдруге лише 2 червня 2021 руку.

Відтак, з огляду на зазначене та зважаючи на значний пропуск строку, підстави його пропуску не можна визнати поважними, а клопотання про поновлення строку - обґрунтованим.

Варто зауважити, що повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження віднесено до повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Для поновлення процесуальних строків суд зобов'язаний указати обґрунтовані та об'єктивні підстави, за яких пропущений строк належить поновити.

Водночас наявність таких підстав вимагає від суду аналізу дій скаржника, які він здійснив для своєчасного звернення до суду.

Разом з тим, враховуючи положення пункту 1 частини 2 статті 129 Конституції України, яким однією з основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, обставини, пов'язані з фінансуванням суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутність через це у нього коштів для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для поновлення строку звернення до суду.

За таких обставин, Верховний Суд вважає неповажними наведені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження із застосуванням наслідків передбачених пунктом 4 частини 1 статті 333 КАС України.

Пунктом 4 частини 1 статті 333 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно наголосити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Також, суд вважає за потрібне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин.

Пунктом 4 частини 1 статті 333 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.

За таких обставин і правового регулювання колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску строку Головним управлінням Державної фіскальної служби України у Полтавській області на касаційне оскарження ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі №440/2739/20.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у справі №440/2739/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області про визнання дій протиправними, стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, стягнення єдиних соціальних внесків, зобов'язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена....................................................

Н. М. Мартинюк

О. В. Кашпур

В. М. Соколов,

Судді Верховного Суду