Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.04.2019 року у справі №826/13016/18

УХВАЛА

01 липня 2019 року

м. Київ

справа №826/13016/18

адміністративне провадження №К/9901/14797/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від
21.03.2019 у справі за адміністративним позовом громадянина ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби (ГУ ДФС) у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2018 № 76269-1305-2656,

УСТАНОВИЛ:

Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві 24.05.2019 подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2019.

Верховний Суд ухвалою від 03.06.2019 касаційну скаргу залишив без руху як таку, що подана з порушенням частини 1 статті 329, частини 4 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України: касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, а підстави, вказані у клопотанні про поновлення строку, є неповажними; до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору. Оцінюючи довід відповідача щодо наявності підстав для поновлення строку на касаційне оскарження як необґрунтований, Верховний Суд в цій ухвалі зазначив, що обставини, пов'язані з фінансуванням державного органу, зокрема витрат на сплату судового збору, не є підставою для реалізації цим органом права на касаційне оскарження судового рішення в необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

У межах строку, наданого для виправлення недоліків касаційної скарги, відповідач звернувся з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2019, обґрунтоване, однак, фактично посиланням на ті ж самі обставини: відсутність коштів для сплати судового збору на рахунках. Для підтвердження цієї обставини відповідач надав завірені копії листів Головного управління Державної казначейської служби України відповідного змісту.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку касаційного оскарження.

Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.

Зазначені відповідачем підстави для поновлення строку на касаційне оскарження не підпадають під вище зазначений критерій, не можуть бути визнані поважними, оскільки стосуються адміністративно-організаційної діяльності суб'єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов'язані з цією діяльністю, в тому числі, і ті, що негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб'єкта владних повноважень режиму "послаблення" у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу. До таких обставин відносяться, зокрема обставини, що створюють труднощі у сплаті судового збору. Ці обставини не надають суб'єкту владних повноважень права у необмежений час після спливу встановленого законом строку реалізовувати право на оскарження судового рішення.

Відповідач, що діє від імені держави як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових/процедурних складнощів, що склались у нього, шляхом зволіканням у виконанні процесуальних обов'язків, зокрема щодо сплати судового збору при повторному зверненні із касаційною скаргою.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на викладене клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліку касаційної скарги (в частині сплати судового збору) не підлягає задоволенню.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду