Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.04.2019 року у справі №826/15455/17

УХВАЛА

31 травня 2019 року

м. Київ

справа №826/15455/17

адміністративне провадження №К/9901/14802/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2018, ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2017 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 28.04.2017 № 1920562-1305 про визначення податкового зобов'язання із земельного податку в розмірі 13600,31 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2018 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на зазначене рішення відмовлено з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження з причин, які не є поважними (суд апеляційної інстанції встановив, що копія рішення була отримана відповідачем 04.01.2018, а апеляційна скарга подана 27.03.2018). Відмові у відкритті апеляційного провадження передувало залишення апеляційної скарги без руху згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 з метою надання відповідачу строку для усунення недоліків апеляційної скарги (для зазначення поважної причини пропуску строку на апеляційне оскарження та сплати судового збору).

20.02.2019 Головне управління ДФС у місті Києві повторно звернулося з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від
22.12.2017. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за цією апеляційною скаргою на підставі пункту 3 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України. Цим пунктом встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.

Головне управління ДФС у м. Києві 22.05.2019 подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2018 та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019, у якій просить скасувати зазначене судове рішення, а справу направити до апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на недостатнє бюджетне фінансування витрат на сплату судового збору. Разом з тим, підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження згідно з ухвалою від 31.05.2018 був пропуск строку на апеляційне оскарження без поважних причин.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку на апеляційне оскарження.

Для цього відповідач як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Відповідач у межах встановленого в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 строку не усунув недоліки апеляційної скарги, не надав заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням поважних підстав для його поновлення, що і слугувало підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2018.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження за повторною апеляційною скаргою відповідача ухвалою від 04.03.2019.

Суд апеляційної інстанції правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 5 частини 1 , пунктом 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2018, ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від
04.03.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду