Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.06.2019 року у справі №815/965/18

УХВАЛА

24 травня 2019 року

Київ

справа №815/965/18

касаційне провадження №К/9901/12861/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т. М.,

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.

розглянув матеріали касаційної скарги Одеської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2019 у справі №815/965/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімфуд" до Одеської митниці ДФС, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фуд Лоджистік", за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Спільне підприємство "Вітмарк-Україна" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання протиправними дії, визнання протиправним рішення, визнання протиправною бездіяльність,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексімфуд" у березні 2018 року звернулося до адміністративного суду з позовом до Одеської митниці ДФС, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фуд Лоджистік", за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Спільне підприємство "Вітмарк-Україна" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, в якому просило:

просило:

- визнати протиправними дії з проведення 12.09.2017 Одеською митницею ДФС часткового митного огляду товарів, зазначених в митній декларації №UA500030/2017/013492, які знаходилися в контейнері TCLU1500225, з розкриттям до 20 відсотків пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу;

- визнати протиправним рішення Одеської митниці ДФС від 19.09.2017 №1328/15-70-20 про здійснення переогляду товарів, зазначених в митній декларації №UA500030/2017/013453, які знаходилися в контейнері TCLU1500225 та митне оформлення яких вже було завершено;

- визнати протиправними дії з проведення 25.09.2017 Одеською митницею ДФС митного огляду (переогляду) товарів, зазначених в митній декларації №UA500030/2017/013453, які знаходилися в контейнері TCLU1500225, митне оформлення яких вже було завершено;

- визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці ДФС при здійсненні митного оформлення товарів, зазначених в митній декларації №UA500030/2017/103492, які знаходилися в контейнері ТСLU500225, що призвело до перевищення строків митного оформлення у період з 08.09.2017 року по 16.09.2017;

- визнати протиправними дії Одеської митниці ДФС з перешкоджання ТОВ "Ексімфуд" у випуску товарів, які знаходилися в контейнері TCLU1500225 в вільний обіг та завантаження на судно з метою вивезення з митної території України товару в митному режимі експорт, митне оформлення яких вже було завершено;

- визнати протиправними дії з витребування Одеською митницею ДФС до ТОВ "Ексімфуд" надати дозвіл (згоду) СП "Вітмарк-Україна" ТОВ на експорт товарів з використанням знаку для товарів та послуг "Наш сік", які раніше були введені у вільний обіг.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 04.04.2018 позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправними дії з проведення 12.09.2017 Одеською митницею ДФС часткового митного огляду товарів, зазначених в митній декларації № UA500030/2017/013492, які знаходилися в контейнері TCLU1500225, з розкриттям до 20 відсотків пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу.

Визнав протиправним рішення Одеської митниці ДФС від 19.09.2017 № 1328/15-70-20 про здійснення переогляду товарів, зазначених в митній декларації № UA500030/2017/013453, які знаходилися в контейнері TCLU1500225 та митне оформлення яких вже було завершено. Визнав протиправними дії з проведення
25.09.2017 Одеською митницею ДФС митного огляду (переогляду) товарів, зазначених в митній декларації №UA500030/2017/013453, які знаходилися в контейнері TCLU1500225, митне оформлення яких вже було завершено. Визнав протиправними дії Одеської митниці ДФС з перешкоджання Товариству з обмеженою відповідальністю "Ексімфуд" у випуску товарів, які знаходилися в контейнері TCLU1500225 в вільний обіг та завантаження на судно з метою вивезення з митної території України товару в митному режимі експорт, митне оформлення яких вже було завершено.

Визнав протиправними дії з витребування Одеською митницею ДФС до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімфуд" надати дозвіл (згоду) Спільного підприємства "Вітмарк-Україна" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на експорт товарів з використанням знаку для товарів та послуг "Наш сік", які раніше були введені у вільний обіг. В іншій частині позовних вимог відмовив.

П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 04.04.2019 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 залишив без змін.

Одеська митниця ДФС 02.05.2019 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2019, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа "Зубац проти Хорватії" (Zubac v. Croatia), №40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. "Станєв проти Болгарії" (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, п. 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (див. згадане вище рішення у справі ""Леваж Престасьон Сервіс" проти Франції", п. 45; згадане вище рішення у справі "Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії", п. 37; та "Козліца проти Хорватії" (Kozlica v. Croatia), № 29182/03, п. 32, від 2 листопада 2006 року; див. також "Шамоян проти Вірменії" (Shamoyan v. Armenia), № 18499/08, п. 29, від 7 липня 2015 року). 83.

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (див. згадане вище рішення у справі "Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії", п. 36; згадане вище рішення у справі "Козліца проти Хорватії", п. 33; згадане вище рішення у справі ""Булфрахт Лтд" проти Хорватії", п. 34, "Добріч проти Сербії" (Dobriж "ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ" (ZUBAC v. CROATIA) -

РІШЕННЯ

35 v. Serbia), № 2611/07 та 15276/07, п. 54, від 21 червня 2011 року; та "Йовановіч проти Сербії" (Jovanoviж v. Serbia), 32299/08, п. 48, від 2 жовтня 2012 року). 84.

При цьому, саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв'язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане вище рішення у справі "Добріч проти Сербії", п. 54).

Також Європейський суд з прав людини постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви №26293/18 від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v.

Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Європейський суд у вказаному рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалось судами нижчих інстанцій.

Отже, за прецедентною практикою Європейського суду з прав людини обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №815/965/18 є вимоги про визнання протиправними дій з проведення 12.09.2017 Одеською митницею ДФС часткового митного огляду товарів, зазначених в митній декларації №UA500030/2017/013492, які знаходилися в контейнері TCLU1500225, з розкриттям до 20 відсотків пакувальних місць і вибірковим обстеженням транспортного засобу, визнання протиправним рішення Одеської митниці ДФС від 19.09.2017 №1328/15-70-20 про здійснення переогляду товарів, зазначених в митній декларації №UA500030/2017/013453, які знаходилися в контейнері TCLU1500225 та митне оформлення яких вже було завершено, визнання протиправними дій з проведення 25.09.2017 Одеською митницею ДФС митного огляду (переогляду) товарів, зазначених в митній декларації №UA500030/2017/013453, які знаходилися в контейнері TCLU1500225, митне оформлення яких вже було завершено, визнання протиправною бездіяльності Одеської митниці ДФС при здійсненні митного оформлення товарів, зазначених в митній декларації №UA500030/2017/103492, які знаходилися в контейнері ТСLU500225, що призвело до перевищення строків митного оформлення у період з 08.09.2017 по 16.09.2017, визнання протиправними дій Одеської митниці ДФС з перешкоджання ТОВ "Ексімфуд" у випуску товарів, які знаходилися в контейнері TCLU1500225 в вільний обіг та завантаження на судно з метою вивезення з митної території України товару в митному режимі експорт, митне оформлення яких вже було завершено, визнання протиправними дій з витребування Одеською митницею ДФС до ТОВ "Ексімфуд" надати дозвіл (згоду) СП "Вітмарк-Україна" ТОВ на експорт товарів з використанням знаку для товарів та послуг "Наш сік", які раніше були введені у вільний обіг.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги виходили з наступного.

Судами встановлено, що посадові особи Одеської митниці ДФС не вчиняли дії, направлені на проведення експертизи, як передбачено вимогами Митного кодексу України. Відповідно до ухвали Господарського суду Одеської області від
14.12.2017 у справі №916/3121/17 позовна заява СП "Вітмарк-Україна" у формі ТОВ
до ТОВ "Ексімфуд" про захист прав інтелектуальної власності шляхом заборони використання знаку для товарів та послуг повернута позивачу без розгляду.

Тобто, під час здійснення митного оформлення за митними деклараціями СП "Вітмарк-Україна" у формі ТОВ не зверталося до суду із захистом прав інтелектуальної власності.

Під час проведення огляду (переогляду) у митного органу були відсутні письмові доручення правоохоронних органів у рамках кримінального провадження, оперативно-розшукової або контррозвідувальної справи, а отже і підстави для огляду (переогляду) товару.

Суди дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовної вимоги про визнання протиправними дій з проведення 12.09.2017 часткового митного огляду товарів та з проведення 25.09.2017 митного огляду (переогляду) товарів, а також, про скасування рішення Одеської митниці ДФС від 19.09.2017 №1328/15-70-20.

У касаційній скарзі містяться застереження щодо застосування положень підпункту "в" пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, утім такі доводи відповідача жодними доказами не підтверджені.

Інших випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається, а Верховним Судом не установлено.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи та застосування законодавства на час спірних правовідносин, а також значення справи для сторін та суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Отже, постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2019, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 у справі щодо визнання протиправними дії, визнання протиправним рішення, визнання протиправною бездіяльність, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини 5 статті 328, пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Одеській митниці ДФС у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від
04.09.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від
04.04.2019 у справі №815/965/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімфуд" до Одеської митниці ДФС, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фуд Лоджистік", за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Спільне підприємство "Вітмарк-Україна" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про визнання протиправними дії, визнання протиправним рішення, визнання протиправною бездіяльність.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т. М. Шипуліна Л. І. Бившева В. В. Хохуляк