Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.03.2021 року у справі №160/7149/19

УХВАЛА

01 березня 2021 року

м. Київ

справа № 160/7149/19

адміністративне провадження № К/9901/5013/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В. П.,

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11.01.2021 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ АГРО" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 позов ТОВ "НФМ АГРО" - задоволено частково.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулось з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції.

Проте, апеляційне провадження судом апеляційної інстанції не було розпочато, а постановлено 11.01.2021 ухвалу про повернення апеляційної скарги, яка мотивована неусуненням відповідачем недоліків, відповідно до ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 21.12.2020 про залишення апеляційної скарги без руху, а саме не надання доказів сплати судового збору.

Вважаючи, що ухвала суду апеляційної інстанцій прийнята з порушенням норм процесуального права, скаржник звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та направити справу до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, Суд приходить до висновку про її необґрунтованість, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

У відповідності до положень частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Однак ознайомившись із змістом касаційної скарги відповідача, слідує про його незгоду із ухвалою суду апеляційної інстанції, якою йому було повернено апеляційну скаргу лише з огляду на те, що таке судове рішення винесене з порушенням норм процесуального права. Тому, рішення суду апеляційної інстанції, на думку відповідача, має бути скасовано. При цьому, скаржник в своїй касаційній скарзі не зазначив будь-яких мотивів незгоди із оскаржуваним рішенням суду апеляційної інстанції.

Згідно частини 2 статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 298 КАС України, застосовується положення частини 2 статті 298 КАС України.

Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяв, яку залишено без руху, у встановлений судом строк

За змістом оскаржуваної відповідачем у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу застосував наведене положення процесуального Закону.

Зокрема, суд апеляційної інстанції установивши, що відповідач, оскаржуючи рішення суду першої інстанції від 03.12.2019, не надав обгрунтованої заяви (клопотання) про поновлення строку апеляційного оскарження та докази про сплату судового збору, допустивши порушення вимог статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із чим ухвалою від 21.12.2020 залишив її без руху.

На вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху відповідач надав до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

В обгрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник зазначив, що первинна апеляційна скарга подана в межах процесуального строку, проте у зв'язку із несплатою судового збору та не підтвердження повноважень особи, яка подала апеляційну скаргу, ухвалою суду від 11.03.2020 апеляційна була повернута. Також скаржник зазначив, що намагався не зловживати процесуальними правами, визначеними діючим законодавством. Отже, вважає, що строк на апеляційне оскарження рішення суду від 03.12.2019 пропущено з поважних причин, і з обставин, які не залежали від волі скаржника та не сплинув один рік з моменту оголошення оскаржуваного рішення та подання повторної апеляційної скарги.

Щодо обгрунтування клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, податковий орган посилається на неможливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у встановлений судом строк, оскільки у період з лютого по листопад 2020 неодноразово Головним управлінням Державної казначейської служби України призупинявся рух коштів по незахищеним статтям видатків у зв'язку із стягненням судового збору. Відповідно до листів останнього, не проводяться платежі та платіжні доручення боржника щодо операцій пов'язаних із централізованим обслуговуванням боржника за всіма рахунками, кодами класифікації видатків бюджету.

Такі мотиви були визнані судом апеляційної інстанції недостатніми, з огляду на те, що відповідач мав можливість звернутись до суду з апеляційною скаргою, оформленою у відповідності до вимог статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, у Верховного Суду не має сумнівів щодо послідовності дій суду апеляційної інстанції, які були вчинені при прийнятті ухвали про повернення апеляційної скарги від 11.01.2021, так як таким діям суду передували обставини постановлення ухвали від 21.12.2020 про залишення апеляційної скарги без руху, що відповідає приписам частини 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому Верховний Суд вважає за необхідне наголосити, що сплата судового збору є обов'язковою при зверненні з апеляційною скаргою. Зловживання таким правом з боку сторін справи є неприпустимим.

Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 333 КАС України Суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

У відповідності до пункту 2 частини 2 статті 333 КАС України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції під час постановлення ухвали від
11.01.2021 було правильно застосовано статтю 298 КАС України, є всі підстави для відмови у відкритті касаційного провадження у даній справі.

Керуючись пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 11.01.2021 у справі № 160/7149/19.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддіВ. П. Юрченко І. А. Васильєва С. С. Пасічник