Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.02.2020 року у справі №826/14259/18
Ухвала КАС ВП від 02.02.2020 року у справі №826/14259/18

УХВАЛА

23 січня 2020 року

м. Київ

справа №826/14259/18

адміністративне провадження №К/9901/218/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (Офіс ВПП ДФС) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "СВП ПЛЮС" до Офісу ВПП ДФС про визнання протиправними та скасування наказу,

УСТАНОВИЛ:

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 19.03.2019 позов "СВП ПЛЮС" задовольнив: визнав протиправним та скасував наказ Офісу ВПП ДФС ''Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ''СВП ПЛЮС'' від
20.07.2018 №1336/

Відповідач оскаржив це рішення, подавши 16.09.2019 апеляційну скаргу, яку суд апеляційної інстанції ухвалою від 01.10.2019 залишив без руху з тих підстав, що апеляційна скарга подана з пропуском встановленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України строку на апеляційне оскарження, а клопотання про поновлення строку є необґрунтованим. Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій вказати інші підстави пропуску строку на апеляційне оскарження.

У межах встановленого апеляційним судом строку відповідач подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване посиланням на блокування рахунків тривалий час органами державної казначейської служби у зв'язку з пред'явленням до виконання виконавчих документів про стягнення грошових коштів за рахунок бюджетних асигнувань контролюючого органу, що унеможливило своєчасну сплату судового збору та звернення з апеляційною скаргою в установлений частиною 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України строк.

Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31.10.2019 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача з тих підстав, що: наведені на обґрунтування заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження причини щодо блокування рахунків органом казначейської служби суд апеляційної інстанції вже визнав неповажними, залишаючи апеляційну скаргу Офісу ВПП ДФС без руху (ухвала від 01.10.2019); відсутність достатнього фінансування витрат відповідача на сплату судового збору не звільняє від обов'язку дотримуватися процесуальних строків, встановлених на апеляційне оскарження, та не може бути визнано поважною причиною для поновлення строку звернення з апеляційною скаргою; відповідач у строк, встановлений ухвалою суду апеляційної інстанції від 01.10.2019, не усунув недоліки апеляційної скарги, не навів інших поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на зазначене судове рішення, у якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до цього суду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на те, що первинна апеляційна скарга була подана Офісом ВПП ДФС у встановлені законом процесуальні строки, проте суд не врахував майновий стан заявника та повернув апеляційну скаргу через несплату судового збору. Зазначає, що починаючи з 10.04.2019 по
20.08.2019 зупинення операцій на його рахунках органам державної казначейської служби у зв'язку з пред'явленням до виконання виконавчих документів на безспірне списання грошових коштів унеможливило сплату судового збору та звернення з апеляційною скаргою в установлений частиною 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України строк.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строку, установленого частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.

Зазначені відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав такими, що не підпадають під вище зазначений критерій, не можуть бути визнані поважними, оскільки стосуються адміністративно-організаційної діяльності суб'єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов'язані з цією діяльністю, в тому числі, й ті, що негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб'єкта владних повноважень режиму "послаблення" у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу. До таких обставин відносяться, зокрема обставини, що створюють труднощі у сплаті судового збору. Ці обставини не надають права суб'єкту владних повноважень у довільний час після спливу встановленого законом строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення.

Крім того, відповідно до пункту 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, зупинення операцій по рахунках боржників не є перешкодою для проведення такого платежу, як сплата судового збору.

До того ж, повторно звертаючись з апеляційною скаргою 16.09.2019, відповідач пояснень щодо об'єктивно існуючої у нього перешкоди для повторного звернення з апеляційною скаргою впродовж часу після сплати судового збору 20.08.2019, тривалість якого значно більша встановленого частиною 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України строку на апеляційне оскарження, не надав.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у зв'язку з чим касаційна скарга визнається необґрунтованою, що, в свою чергу, відповідно до пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 5 частини 1 , пунктом 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду