Дозвіл на спеціальне водокористування автоматично припиняється у разі закінчення строку дії без окремого рішення органу, який його видав (Господарський суд Івано-Франківської області № 909/777/19 від 10.09.2019)

Фабула судового акту: Як говорили стародавні римляни «Dura lex, sed lex». Плинність чинного законодавства має дві сторони однієї медалі – це й певний прогрес у регулювання тих чи інших правовідносин і у той же час нерозуміння осіб, які застосовують порядку його застосування, а й іноді і взагалі незнання про існування таких змін.

Саме така ситуація і стала підставою для спору, рішення за яким пропонується до уваги.

У даній справі орган Державної екологічної інспекції звернувся до суду із позовом до сільгоспкооперативу про стягнення із останнього шкоди завданої самовільним водовикористанням, оскільки у відповідача 26.03.2012 закінчився термін дії дозволу, а тому підприємство здійснювало самовільне водокористування без відповідного дозволу, внаслідок чого було завдано шкоду.

Підприємство заперечило проти таких вимог та зазначило, що у період з 26.03.2012 порядок припинення права спеціального користування визначався ст. 56 Водного кодексу України, відповідно до якої право спеціального водокористування, що виникло на підставі спеціального дозволу, може припинитись шляхом прийняття органом, що видав відповідний дозвіл, рішення про його припинення. Зазначає, що позивачем не подано доказів того, що таке рішення приймалось, а тому відсутні підстави вважати незаконними дії відповідача.

Розглядаючи зазначений позов господарський суд став на бік екоінспеції та визнав доводи підприємства такими, що не заслуговують на уваги.

При цьому суд у своєму рішенні послався на те, що за нормами ч. 1 ст. 50 ВК України спеціальне водокористування є строковим, строки якого встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Одночасно, станом на 27.03.2012 відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 55 ВК України право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у разі, зокрема, закінчення строку спеціального водокористування. Одночасно п. 2 ч. 1 ст. 56 ВК України було визначено, що у цьому випадку припинення права спеціального водокористування здійснюється за рішенням органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування.

Таким чином відсутність такого рішення не свідчить про існування законних підстав здійснення спеціального водокористування після спливу строку дії відповідного дозволу.

Аналізуйте судовий акт: Суд: Розміщення автозаправних станцій може здійснюватися лише на землях з цільовим призначення - «землі автомобільного транспорту» (Південно-західний апеляційний господарський суд, справа № 915/47/17,07.10.19)

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень (№ 911/632/19 )

У спорах в яких держава є стороною зміна органу, що представляє її в тих чи інших правовідносинах не перериває перебігу строку позовної давності (ВС/КГС № 911/926/17 від 28.11.2018)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2019 м. Івано-Франківськ Справа № 909/777/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О. В., секретар судового засідання Конашенко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державної екологічної інспекції Карпатського округу

до відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т. Г. Шевченка про стягнення 71 574, 95 грн шкоди, заподіяної внаслідок самовільного водокористування,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 В.,

представника відповідача Ковалишина О.Р. ,

ухвалив таке рішення.

1. Предмет позову.

1.1 Державна екологічна інспекція Карпатського округу заявила позов до Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т. Г. Шевченка, в якому просить стягнути з відповідача на користь держави 71 574, 95 грн шкоди, заподіяної внаслідок самовільного водокористування, яку перерахувати у фонд охорони навколишнього природного середовища с. Тишківці Городенківського району: р/р: 33118331009152, отримувач: УК у Городенківському районі/с.Тишківці/24062100, Код ЄДРПОУ 37885629, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) МФО 899998, на території якої вчинені дані правопорушення.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

2.1 Відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі від 30.07.2019 суд вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

3. Зміст позовних вимог та заперечень на позов, пояснення учасників справи.

3.1 Позовна заява від 24.07.2019 № 06-15/707 (вх.№14659/19 від 25.07.2019).

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами планового заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства позивач встановив, що у СВК ім. Т.Г. Шевченка 26.03.2012 закінчився термін дії дозволу №Укр-2067-А-Ів-Фр. на спеціальне водокористування. А тому з 27.03.2012 відповідач здійснював самовільне водокористування без відповідного дозволу, внаслідок чого було завдано шкоду у розмірі 71 574, 95 грн. При розрахунку шкоди позивач виходив з того, що загальна кількість води забрана без дозволу на спеціальне водокористування з 01.04.2012 по 31.12.2018 становить 54,7 тис.куб.м. Свою позицію обґрунтовує приписами ст. 44 48 49 Водного кодексу України, ст. 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 1166 1172 ЦК України, ст. 153 222 224 ГК України.

3.2 Відзив на позовну заяву від 14.08.2019 (вх. №14240/19 від 19.08.2019).

Заявлені позовні вимоги не визнає. Вказує, що у період з 26.03.2012 порядок припинення права спеціального користування визначався ст. 56 Водного кодексу України, відповідно до якої право спеціального водокористування, що виникло на підставі спеціального дозволу, може припинитись шляхом прийняття органом, що видав відповідний дозвіл, рішення про його припинення. Зазначає, що позивачем не подано доказів того, що таке рішення приймалось, а тому відсутні підстави вважати незаконними дії відповідача.

Також подав заяву про застосування позовної давності від 22.08.2019 №02-зп (вх. №14656/19 від 27.08.2019), в якій відповідно до ст. 256 257 261 267 ЦК України просить застосувати наслідки пропуску позовної давності.

3.3 Відповідь на відзив від 23.08.2019 №06-09/892 (вх. №14610/19 від 27.08.2019).

Відмічає, що відповідно до п. 9 ст. 44 Водного кодексу України обов`язком водокористувачів є здійснення спеціального водокористування лише за наявності дозволу. Відповідач не представив жодних документів, які б свідчили про те, що він звертався до уповноважених органів щодо продовження строку дії попереднього дозволу чи для отримання нового дозволу. Вважає, що позовна давність не повинна застосовуватись, оскільки відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, здійснюється у повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

3.4 В судовому засіданні представники сторін дали аналогічні пояснення. Представник позивача вважає, що строк позовної давності не пропущено, оскільки позивач дізнався про допущене порушення 19.04.2019 відповідно до акту №7, складеного за наслідками проведення планового заходу державного нагляду (контролю).

4. Обставини справи, оцінка доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, суд встановив таке.

4.1 СВК ім. Т.Г. Шевченка здійснював спеціальне водокористування на підставі дозволу на №Укр-2067-А-Ів-Фр. з терміном дії до 26.03.2012.

4.2 Рішення уповноваженого органу про припинення дії вказаного дозволу відсутнє.

4.3 Відповідач не звертався до уповноважених органів щодо продовження строку дії дозволу чи для отримання нового дозволу на спеціальне водокористування.

4.4 За період з 01.04.2012 по 31.12.2018 відповідач здійснив забір води з поверхневих джерел в обсязі 54,7 тис.куб.м, а саме з 01.04.2012 по 31.12.2012 - 6,1 тис.куб.м; у 2013 році - 6,3 тис.куб.м; у 2014 році - 8,7 тис.куб.м; у 2015 році - 8,4 тис.куб.м; у 2016 році 8,4 тис.куб.м ; у 2017 році 8,4 тис.куб.м ;у 2018 році- 8,4 тис.куб.м.

4.5 Відповідно до «Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в наслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009 за №389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 за №767/16783, позивач здійснив розрахунок шкоди, заподіяної самовільним водокористуванням за період з 01.04.2012 по 31.12.2018, і визначив її в сумі 71574, 95 грн за формулою 5 х 54700 куб.м х 26, 17 грн/100 куб.м /100.

4.6 Наведені обставини визнані представниками сторін і в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню.

5. Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

5.1 Згідно з ч.1 ст. 48 ВК України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу (п. 9 ч.1 ст. 44 ВК України).

Відповідно до ч.1 ст. 49 ВК України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Спеціальне водокористування є строковим; строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування (ч.1 ст. 50 ВК України).

Як було передбачено п. 2 ч. 1 ст. 55 ВК України (станом на 27.03.2012), право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у разі, зокрема, закінчення строку спеціального водокористування. В п. 2 ч. 1 ст. 56 ВК України було визначено, що у цьому випадку припинення права спеціального водокористування здійснюється за рішенням органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що право спеціального водокористування не припинилось внаслідок відсутності рішення відповідного органу згідно з вимогами ст. 56 ВК України. Відсутність такого рішення не свідчить про існування законних підстав здійснення спеціального водокористування після спливу строку дії відповідного дозволу. Таке розуміння наведених норм права міститься в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №923/1176/16 (п. 10). За приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, в період з 01.04.2012 по 31.12.2018 відповідач здійснював самовільне водокористування без відповідного дозволу.

5.2 Згідно зі ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Статтею 110 ВК України передбачено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідно до статті 111 ВК України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов`язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: протиправну поведінку боржника, збитки, причинний зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вину.

Суд встановив, що відповідач допустив протиправну поведінку, а саме самовільне водокористування в період з 01.04.2012 по 31.12.2018, внаслідок чого завдана шкода в розмірі 71 574,95грн.

5.3 Відповідно до ст. 256 257 ЦК України особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах загальної позовної давності тривалістю у три роки.

Суд відхиляє твердження позивача про те, що позовна давність до спірних правовідносин не застосовується. Положення законодавства про відшкодування шкоди у повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від плати за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів не стосуються застосування позовної давності.

Як передбачено ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При визначенні початку перебігу позовної давності суд виходить з того, що позов подано не на захист прав Державної екологічної інспекції Карпатського округу, а на захист прав держави, як учасника цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України). Відповідно до ст. 13 Конституції України, ст. 6 ВК України, води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Згідно зі ст. 20 ЗУ Про охорону навколишнього природного середовища" (в редакції станом на 01.04.2012) державний контроль за використанням і охороною поверхневих і підземних вод був покладений на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях.

Відповідні органи державної влади могли довідатись про самовільне водокористування відповідача зразу після припинення дії вказаного дозволу. А тому перебіг позовної давності почався 27.03.2012 , а не 19.04.2019, як вказує позивач.

За приписами ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки позов подано 25.07.2019, до відшкодування належить шкода за період з 25.07.2016 по 25.07.2019. Враховуючи те, що відповідач за цей період здійснив забір води з поверхневих джерел в обсязі 20, 46 тис.куб.м (у 2016 році 3, 66 тис.куб.м , у 2017 році 8, 4 тис.куб.м,у 2018 році- 8 ,4 тис.куб.м), розмір шкоди становить 26 771, 91 грн (5 х 20,46 х 26,17 /100).

5.4 Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29, п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України вказані кошти розподіляються таким чином: до спеціального фонду Державного бюджету України - 30 відсотків, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі до сільського бюджету - 50 відсотків, до обласного бюджету - 20 відсотків.

6. Висновки суду.

6.1 Позов слід задовольнити частково - з відповідача на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу належить стягнути 26 771, 91 грн шкоди, заподіяної внаслідок самовільного водокористування, перерахувавши вказані кошти у фонд охорони навколишнього природного середовища с. Тишківці Городенківського району з наступним розподілом: 50 відсотків - до спеціального фонду місцевого бюджету с. Тишківці Городенківського району в сумі 13 385, 96 грн, 20 відсотків до спеціального фонду Івано-Франківського обласного бюджету в сумі 5 354, 38 грн; 30 відсотків до Державного бюджету України в сумі 8 031, 57 грн. У стягненні шкоди в розмірі 44 803, 04 грн.

7. Судові витрати.

7.1 Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 1 921,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 22.07.2019 № 243.

7.2 Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 718, 53 грн.

Керуючись ст. 2, 86, 129, 145, 233, 236-238, 240, 241, 256, п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Частково задовольнити позов Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т. Г. Шевченка про стягнення 71 574, 95 грн шкоди, заподіяної внаслідок самовільного водокористування.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т. Г. Шевченка (вул. Незалежності, 13, с. Тишківці, Городенківський район, Івано-Франківська обл., 78124, ідентифікаційний код 03375723) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу (вул. Сахарова, 23А, м. Івано-Франківськ, 76014, ідентифікаційний код 42702233) 26 771, 91 грн (двадцять шість тисяч сімсот сімдесят одну гривню дев`яносто одну копійку) шкоди, заподіяної внаслідок самовільного водокористування, перерахувавши вказані кошти у фонд охорони навколишнього природного середовища с. Тишківці Городенківського району (р/р 33118331009152, отримувач: УК у Городенківському районі/с.Тишківці/24062100, код ЄДРПОУ 37885629, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998) з наступним розподілом: 50 відсотків - до спеціального фонду місцевого бюджету с. Тишківці Городенківського району в сумі 13 385, 96 грн, 20 відсотків до спеціального фонду Івано-Франківського обласного бюджету в сумі 5 354, 38 грн; 30 відсотків до Державного бюджету України в сумі 8 031, 57 грн.

Відмовити у стягненні шкоди в розмірі 44 803, 04 грн.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т. Г. Шевченка (вул. Незалежності, 13, с. Тишківці, Городенківський район, Івано-Франківська обл., 78124, ідентифікаційний код 03375723) на користь Державної екологічної інспекції Карпатського округу (вул. Сахарова, 23А, м. Івано-Франківськ, 76014, ідентифікаційний код 42702233) судовий збір у розмірі 718, 53 грн (сімсот вісімнадцять гривень п`ятдесят три копійки). В іншій частині судовий збір залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.09.2019.

Суддя О. В. Малєєва