Справа «Ніколаєнко проти України» (Заява № 59342/19) | від 09.01.2025:

Справа «Ніколаєнко проти України» (Заява № 59342/19)

СТРАСБУРГ
09 січня 2025 року

Автентичний переклад

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Ніколаєнко проти України»

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Марія Елосегі (<…>), Голова,
Ґільберто Фелічі (<…>),
Катержіна Шімачкова (<…>), судді,
та Мартіна Келлер (<…>), заступник Секретаря секції,

з огляду на:

заяву (№ 59342/19), яку 01 листопада 2019 року подав до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) громадянин України п. Олександр Олександрович Ніколаєнко (далі — заявник), 1982 року народження, що тримається під вартою у м. Новгород-Сіверському, та якого представляв п. А.Л. Яковлев — юрист, який практикує у м. Чернігові,

рішення повідомити Уряд України (далі — Уряд), який представляла його Уповноважений, пані М. Сокоренко з Міністерства юстиції, про скаргу за статтею 3 Конвенції на тримання заявника у металевій клітці під час судових засідань, та визнати решту скарг у заяві неприйнятними,

зауваження сторін,

після обговорення за зачиненими дверима 05 грудня 2024 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРЕДМЕТ СПРАВИ

1. Заява стосується тримання заявника у металевій клітці під час судових засідань всупереч статті 3 Конвенції.

2. З 2001 року заявник відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі за вбивство. Стверджуючи, що кримінальну справу щодо нього було сфальсифіковано, він подав скаргу на органи досудового розслідування, вимагаючи порушення кримінального провадження за цим фактом. Розслідування зупинялося та відновлювалося декілька разів після подання заявником скарг до суду на постанови слідчого.

3. Скарги заявника розглядав Деснянський районний суд міста Чернігова (далі — районний суд), який проводив відкриті засідання 04 і 14 березня 2019 року й 21 і 30 травня 2019 року та відмовив у задоволенні скарг заявника. Під час цих засідань заявника тримали у металевій клітці.

4. Уряд стверджував, що деякі зали судових засідань у районному суді були обладнані скляними кабінами, але ці зали були зайняті через проведення інших засідань у зазначені дати, і тому справа заявника слухалася у залі з кліткою.

ОЦІНКА СУДУ

СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ

5. Заявник скаржився на те, що поміщення його у металеву клітку під час судових засідань було принизливим і невиправданим, а також порушувало статтю 3 Конвенції.

А. Прийнятність

6. Уряд стверджував, що заявник не вичерпав національні засоби юридичного захисту, оскільки під час засідань він не скаржився суду на те, що його тримали у клітці.

7. Посилаючись на відповідні принципи своєї практики щодо правила вичерпання національних засобів юридичного захисту, наведені в рішенні у справі «Мокану та інші проти Румунії» [ВП] (Mocanu and Others v. Romania) [GC], заява № 10865/09 та 2 інші заяви, пункти 220–226, ЄСПЛ 2014 (витяги), та на доводи Уряду, наведені в пункті 4, Суд зазначає, що Уряд не пояснив, як запропонований засіб юридичного захисту міг бути ефективним на практиці, враховуючи той факт, що в районному суді у дати розгляду не було вільних зал судових засідань, обладнаних скляними кабінами.

8. Отже, Суд доходить висновку, що попереднє заперечення Уряду має бути відхилено, і вважає, що заява не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції або неприйнятною з будь-яких інших підстав. Тому вона має бути визнана прийнятною.

В. Суть

9. Уряд наголосив, що заявника засудили за вчинення тяжкого злочину і тримання його у клітці було вимушеним заходом, щоб уникнути ризиків для безпеки учасників провадження. Заявник заперечив.

10. Як уже раніше встановлював Суд, тримання особи у металевій клітці під час судового розгляду — з огляду на його об’єктивно принизливий характер, несумісний з нормами цивілізованої поведінки, які є характерною ознакою демократичного суспільства,— становить собою приниження людської гідності у порушення статті 3 Конвенції (див. рішення у справі «Свинаренко та Сляднєв проти Росії» [ВП] (Svinarenko and Slyadnev v. Russia) [GC], заяви № 32541/08 та № 43441/08, пункт 138, від 17 липня 2014 року).

11. Суд уже встановлював порушення «Вадим Мельник проти України» (Vadym Melnyk v. Ukraine), заяви № 62209/17 та № 50933/18, пункт 79, від 16 вересня 2022 року).

12. Суд вважає, що ця справа є ще одним прикладом такої практики. Хоча справді заявник відбував покарання у виді довічного позбавлення волі за вбивство під час розгляду, Уряд не надав доказів, що в залі суду існував реальний і конкретний ризик для безпеки, який вимагав тримати заявника у металевій клітці під час засідань або що районний суд насправді здійснив оцінку існування будь-якого такого ризику.

13. Отже, було порушено статтю 3 Конвенції.

ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

14. Заявник вимагав 10 000 євро в якості відшкодування моральної шкоди.

15. Уряд стверджував, що ця вимога була необґрунтованою.

16. Суд присуджує заявнику 3 000 євро в якості відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Оголошує заяву прийнятною.

2. Постановляє , що було порушено статтю 3 Конвенції у зв’язку з триманням заявника у металевій клітці під час судових засідань.

3. Постановляє , що:

(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику 3 000 (три тисячі) євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися, в якості відшкодування моральної шкоди; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

4. Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 09 січня 2025 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.