Справа «Чернявський проти України» (Заява № 54141/12) | від 22.10.2020:

Справа «Чернявський проти України»
(Заява № 54141/12)

СТРАСБУРГ
22 жовтня 2020 року

Автентичний переклад

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Чернявський проти України»

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ладо Чантурія (<...>), Голова,
Ганна Юдківська (<...>),
Аня Сайбер-Фор (<...>), судді,
та Лів Тігерштедт (<...>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 29 вересня 2020 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато за заявою, поданою 06 липня 2012 року до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

ФАКТИ

3. Відомості щодо заявника та інформація про заяву наведені в таблиці у додатку.

4. Заявник скаржився на неналежні умови тримання його під вартою та на відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Заявник також висунув інші скарги за положеннями Конвенції.

ПРАВО

I. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ 13 КОНВЕНЦІЇ

5. Заявник скаржився, здебільшого, на неналежні умови тримання його під вартою у період з жовтня 2011 року по листопад 2019 року та на відсутність у нього ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим. Він посилався на статті 3 та 13 Конвенції, які передбачають:

Стаття 3 Конвенції

«Нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.».

Стаття 13 Конвенції

«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі ...».

6. Суд зазначає, що заявник тримався під вартою у неналежних умовах. Деталі щодо тримання заявника під вартою наведені в таблиці у статті 3 Конвенції, серйозний брак простору у в’язничних камерах вважається дуже впливовим чинником та може становити порушення як сам собою, так і в сукупності з іншими недоліками (див. згадане рішення у справі «Муршіч проти Хорватії» (<...>), пункти 122-141, та рішення у справі «Ананьєв та інші проти Росії» (Ananyev and Others v. Russia), заяви № 42525/07 та № 60800/08, пункти 149-159, від 10 січня 2012 року).

7. У керівній справі «Бекетов проти України» (Beketov v. Ukraine), заява № 44436/09, від 19 лютого 2019 року), Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

8. Розглянувши всі надані матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі умови тримання заявника під вартою були неналежними.

9. Суд також зазначає, що заявник не мав у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг.

10. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення 13 Конвенції.

II. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ

11. Заявник подав інші скарги за «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine), заява № 66561/01, від 30 березня 2004 року.

III. ІНШІ СКАРГИ

12. Заявник також скаржився за статтею 3 Конвенції на умови тримання його під вартою у період з 2003 року по 22 січня 2010 року.

13. Суд розглянув заяву та вважає, що у контексті всіх наявних у нього документів та з огляду на належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції ці скарги були подані поза встановленим строком і мають бути відхилені відповідно до 4 статті 35 Конвенції (див. згадане рішення у справі «Ананьєв та інші проти Росії» (Ananyev and Others v. Russia), пункти 71-79).

IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

14. Стаття 41 Конвенції передбачає:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.».

15. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі додатку.

16. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Оголошує прийнятними скарги на неналежні умови тримання під вартою з жовтня 2011 року та на відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту, а також інші скарги за усталеною практикою Суду, наведені в таблиці у додатку, а решту скарг у заяві - неприйнятними.

2. Постановляє , що ці скарги свідчать про порушення 13 Конвенції у зв’язку з неналежними умовами тримання під вартою.

3. Постановляє , що було порушення додатку).

4. Постановляє , що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суму, зазначену в таблиці у додатку, яка має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 22 жовтня 2020 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.

ЗАЯВА
зі скаргами за статтею 13 Конвенції
(неналежні умови тримання під вартою та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)

- 1 Та додатково будь-який податок, що може нараховуватися заявнику.