Спір про визнання недійсним договору оренди, належного на праві власності майна співвласнику багатоквартирного будинку не може розглядатись в порядку господарського судочинства (ВС/КГС у справі №910/872/21 від 06.07.2021).

Фабула судової справи: Із правильною організацією роботи, ОСББ може бути дуже ефективним механізмом управління будинком, що забезпечить комфортне проживання співвласників у ньому.

Наприклад, ОСББ може здійснювати захист жильців у разі, коли в переданому в оренду приміщенні здійснюється підприємницька діяльність, що суперечить інтересам або обмежує права інших власників. Однак в межах якої юрисдикції слід вирішувати спір між ОСББ та співвласником-орендодавцем у такому випадку?

ОСББ звернулось до суду із позовом до власника та орендаря одного із приміщень будинку та вимагало визнати недійсним договір оренди між відповідачами.

Так, один із співвласників будинку почав здавати в оренду власне приміщення ФОП для розміщення в ньому кав’ярні.

Однак, із позовної заяви вбачається, що раніше, загальними зборами ОСББ було прийнято рішення про заборону розміщення закладів громадського харчування та продуктових магазинів в будинку та на прибудинковій території, до яких відноситься і кав’ярня відповідача.

З огляду на зазначене, на думку позивача, даний договір суперечить приписам ч.8 ст. 26 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", а тому, відповідно до ст. 203, 215 ЦКУ має бути визнаний недійсним.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у прийнятті позовної заяви, оскільки вважали, , що поданий на вирішення суду спір не відноситься до числа спорів відповідно до ст. 20 ГПК України, в яких стороною спору може бути фізична особа, у зв`язку з чим подана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Крім того, спір стосується захисту житлових прав співвласників будинку, а позовні вимоги не стосуються питань створення, діяльності, управління або припинення діяльності ОСББ.

Не погоджуючись із такими рішеннями, ОСББ подано касаційну скаргу.

Скарга мотивована тим, що спір в цій справі виник у зв`язку з реалізацією позивачем статутних повноважень на захист прав співвласників щодо виконання рішення зборів про визначення функцій з управління будинком шляхом контролю за використанням співвласниками приналежних їм об`єктів власності відповідно до рішення загальних зборів ОСББ, тобто спір між юридичною особою та її учасником пов`язаний із діяльністю та управлінням ОСББ, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Отже, на вирішення ВС поставлено питання визначення юрисдикції спору.

ВС зазначив, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

При цьому, у вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, потрібно керуватися ознаками, наведеними у ст. 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Враховуючи підстави позову, ВС дійшов до висновку, що ОСББ заявлено вимоги на захист прав співвласників багатоквартирного будинку, тобто захисту житлових прав останніх.

Отже, спір про визнання недійсним договору оренди, належного на праві власності майна співвласнику багатоквартирного будинку, не є спором про діяльність та управління юридичною особою. До того ж даний спір не є корпоративним.

В цьому контексті, ВС нагадав, що коло господарських спорів, в яких стороною може бути фізична особа, законом обмежене, а поданий спір не відноситься до числа спорів відповідно до ст. 20 ГПК України, в яких стороною може бути фізична особа.

З огляду на зазначене, ВС залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Аналізуйте судовий акт: Рішення ОСББ, зокрема щодо внесків та платежів, є необов’язковим для орендарів приміщень, а обов’язкове лише для власників, орендар сплачує ОСББ кошти на утримання будинку лише на підставі договору (ВС/КГС, № 906/884/19, 02 вересня 2020р.)

Блокування посадовими особами ОСББ електронного ключа – індивідуального чипу власника квартири є протиправним (навіть за наявності у власника заборгованості за житлово комунальні послуги) (ВС/КЦС, № 522/11197/17, 31 серпня 2020)

Відключення споживача від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати централізованого опалення місць загального користування (КЦС/ВС у справі № 311/3489/18 від 22.12.2020)

ВС/КГС: Нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру при приватизації квартир мешканцями не стають їх власністю (ВС/КГС у справі № 914/554/19 від 16.12.2020)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року

м. Київ

Справа №910/872/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н.М,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

позивача - Кіщук Т.В.,

відповідача-1 - не з`явились,

відповідача-2 - не з`явились,

відповідача-3 - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотор"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 (головуючий суддя - Демидова А.М., судді: Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 (суддя Борисенко І.І.)

у справі №910/872/21

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотор"

до 1. фізичної особи - підприємця Соколовської-Плугарьової Майї Юріївни,

2. ОСОБА_1 ,

3. ОСОБА_2

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 24.06.2021 №29.3-02/1707 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв`язку з запланованою відпусткою судді Кролевець О.А. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/872/21, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н.М.

1. Короткий зміст обставин справи.

1.1. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотор" (далі - ОСББ "Мотор") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи - підприємця Соколовської-Плугарьової Майї Юріївни (далі - ФОП Соколовська-Плугарьова М.Ю.), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди приміщення АДРЕСА_1 , укладеного 07.09.2020 між ОСОБА_2 , ФОП Соколовською-Плугарьовою М.Ю. та ОСОБА_1 .

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСББ "Мотор" послалось на те, що використання відповідачами - орендарями ФОП Соколовською- Плугарьовою М.Ю. та ОСОБА_1 на підставі спірного договору орендованого приміщення №48 не за призначенням порушує права співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 та суперечить приписам частини восьмої статті 26 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", статей 203 215 Цивільного кодексу України.

1.3. Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.01.2021 у справі №910/872/21, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021, відмовив у прийнятті позовної заяви ОСББ "Мотор" на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

1.4. Мотивуючи ухвалу та постанову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що поданий на вирішення суду спір не відноситься до числа спорів відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в яких стороною спору може бути фізична особа, у зв`язку з чим подана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Суд апеляційної інстанції також виснував, що спір стосується захисту житлових прав співвласників будинку; таким чином, позовні вимоги не стосуються питань створення, діяльності, управління або припинення діяльності ОСББ "Мотор".

2. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.

2.1. ОСББ "Мотор" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.01.2020 у справі №910/872/21 скасувати та направити цю справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

2.2. У якості підстави касаційного оскарження скаржник вказав неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, а саме підпункту 5 пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України.

2.3. При цьому скаржник зазначає, що спір в цій справі виник у зв`язку з реалізацією позивачем статутних повноважень на захист прав співвласників щодо виконання рішення зборів про визначення функцій з управління будинком шляхом контролю за використанням співвласниками приналежних їм об`єктів власності відповідно до рішення загальних зборів ОСББ, тобто спір між юридичною особою та її учасником пов`язаний із діяльністю та управлінням ОСББ, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства відповідно до вимог статті 20 ГПК України.

2.4. Інші учасники справи не скористалась своїм правом відповідно до статті 295 ГПК України та не подали до Верховного Суду письмового відзиву на касаційну скаргу.

3. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

3.1. Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що на підставі спірного договору оренди від 07.09.2020, укладеного між відповідачами, ОСОБА_2 , який є співвласником будинку АДРЕСА_2 , передав, а ФОП Соколовська - Плугарьова М.Ю. та ОСОБА_1 прийняли у строкове платне користування нежитлове приміщення №48 та використовують його, відповідно до умов цього договору (пункт 2.1 договору), як заклад громадського харчування - кав`ярня.

3.2. Відповідно до рішення загальних зборів ОСББ "Мотор" від 16.04.2019 у будинку АДРЕСА_2 заборонено в будинку та на прибудинковій території використання нежитлових та допоміжних приміщень, будівель та споруд в промислових цілях, під організацію підприємств харчування, продажу товарів непродовольчого призначення, що входять до групи хімічних, вибухонебезпечних товарів, офісної техніки та електроніки, а також продовольчих товарів, грального бізнесу, тимчасового перебування/ проживання осіб (готелі, хостели тощо), організацію пунктів збору вторинної сировини всіх категорій, розміщення майстерень.

3.3. Позивач вважає, що використання відповідачами - орендарями - ФОП Соколовською-Плугарьовою М.Ю. та ОСОБА_1 орендованого приміщення №48 не за призначенням порушує права співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , які рішенням загальних зборів від 16.04.2019 заборонили розміщення закладів громадського харчування та продуктових магазинів в будинку та на прибудинковій території, і суперечить нормам частини восьмої статті 26 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", статей 203 215 Цивільного кодексу України.

3.4. Зазначене стало підставою для звернення до Господарського суду міста Києва з позовом у цій справі про визнання недійсним оспорюваного договору.

4. Позиція Верховного Суду.

4.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.3. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції від 25.01.2021, яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції від 26.04.2021 та якою відмовлено у прийнятті позовної заяви ОСББ "Мотор" на підставі пункту 1 частини першої статті 175 ГПК України.

4.4. Верховний Суд, здійснюючи касаційній перегляд оскаржуваних судових рішень щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зазначає таке.

4.5. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

4.6. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

4.7. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

4.8. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

4.9. Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

4.10. Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

4.11. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, за змістом частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

4.12. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

4.13. При цьому, у вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір господарськими, потрібно керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

4.14. Таким чином, коло господарських спорів, в яких стороною може бути фізична особа, законом обмежене.

4.15. Відповідно до статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

4.16. Згідно з положеннями статті 26 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", на які послався позивач в обґрунтування позовних вимог, не допускається передача в оренду квартири або нежитлового приміщення для ведення господарської, підприємницької та іншої діяльності, якщо це буде суперечити інтересам або обмежувати права інших власників (користувачів) приміщень. Спори щодо укладення, виконання або припинення договору оренди приміщення для зазначеної діяльності вирішуються за згодою сторін або у судовому порядку.

4.17. Оскільки позивач доводить, що передача відповідачем ОСОБА_2 в оренду належного йому на праві власності нежитлового приміщення відповідачам ФОП Соколовській-Плугарьовій М.Ю. та ОСОБА_1 для ведення підприємницької діяльності суперечить інтересам інших власників приміщень, ним заявлені вимоги на захист прав співвласників багатоквартирного будинку, тобто захисту житлових прав останніх. Наведене підтверджується і рішенням загальних зборів ОСББ "Мотор" від 16.04.2019 у будинку АДРЕСА_2 , яким заборонено в будинку та на прибудинковій території використання нежитлових та допоміжних приміщень в певних підприємницьких цілях.

4.18. Отже, спір про визнання недійсним договору оренди, належного на праві власності майна співвласнику багатоквартирного будинку, не є спором про діяльність та управління юридичною особою - ОСББ "Мотор", навіть враховуючи, що саме воно є позивачем у справі.

4.19. Таким чином, оскільки позовні вимоги не стосуються питань створення, діяльності, управління або припинення діяльності ОСББ "Мотор" (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України), цей спір не є спором, який випливає з корпоративних відносин.

4.20. Однією із сторін оспорюваного договору є фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . При цьому, з позовної заяви не вбачається, що відповідачі-2, 3 - фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають статус підприємців.

4.21. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що поданий спір не відноситься до числа спорів відповідно до статті 20 ГПК України, в яких стороною може бути фізична особа. При цьому, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

4.22. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

4.23. Отже, встановивши, що заявлений спір не підвідомчий господарському суду, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у даній справі, з чим обґрунтовано погодився господарський суд апеляційної інстанції.

4.24. Порушень судами положень статей 20 175 ГПК України Верховним Судом не встановлено.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат.

5.1. Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

5.2. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

5.3. Таким чином, перевіривши ухвалу суду першої інстанції від 25.01.2020 та постанову суду апеляційної інстанції від 26.04.2021 в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

5.4. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мотор" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі №910/872/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С. В. Бакуліна

Судді О. М. Баранець

Н. М. Губенко