Історія справи

Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 січня 2016 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючогоГвоздика П.О., суддів: Євтушенко О.І., Завгородньої І.М., Мартинюка В.І., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод укористуванні нежитловим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 15 жовтня 2015 року, в с т а н о в и л а: У квітні 2015 року позивач звернулася до суду з даним позовом, зазначивши в його обгрунтування, що з жовтня 1990 року по листопад 2005 року вона перебувала з ОСОБА_7 у зареєстрованому шлюбі, за час якого нею придбано 41/100 цегляного приміщення магазину АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про придбання арештованого майна з прилюдних торгів від 23 березня 2004 року. Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 10 березня 2011 року за нею та ОСОБА_7 було визнано право власності по Ѕ частинивказаного майна загальною площею 516,6 кв.м. Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 17 березня 2011 року виправлено описку, допущену в резолютивній частині рішення, а саме:зазначено, що їй та ОСОБА_7 належить по Ѕ частини41/100 частки вбудованого приміщення магазину АДРЕСА_1, площею 213 кв. м. Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 28 січня 2015 року, їй виділено приміщення 2-11 торгового залу площею 62,4 кв. м; 2-12 склад площею 37.4 кв.м; 2-13 склад площею 19.8 кв.м, загальною площею 119,6 кв. м. Відповідачу ОСОБА_7 виділено 2-5 торговий зал площею 20, 6 кв.м; 2-7 склад площею 38, 1 кв.м; 2-8 торговий зал площею 17, 5 кв.м; коридор площею 7, 4 кв.м; 2-10 коридор площею 6, 4 кв.м; ІІІ- тамбур площею 3,4 кв.м; загальною площею 93.4 кв.м. Посилаючись на те, що відповідачі користуються належним їй на праві власності майном, здають його в оренду та отримують прибутки, що порушує її право володіння, користування та розпорядження спірним приміщенням, просила суд зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні належною їй часткою магазину шляхом виселення. Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 15 жовтня 2015 року, позов задоволено. Усунуто перешкоди ОСОБА_6 у користуванні належною їй часткою магазину, а саме приміщенням 2-11 торгового залу площею 62, 4 кв. м; 2-12 складу площею 37.4 кв.м; 2-13 складу площею 19.8 кв.м, загальною площею 119, 6 кв. м по АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 У касаційній скарзі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Ухвалюючи рішення про усунення перешкод позивачу у користуванні належною їй часткою магазину шляхом виселення відповідачів, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідачі користуються належною позивачу частиною спірного приміщення магазину, чим порушують її право на користування та розпорядження належним їй на праві власності майном. Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна. За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні правовідносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. Указаних вимог судом не дотримано. Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Отже, враховуючи положення, передбачені ст. ст. 317, 321, 391 ЦК України, власник майна має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, використовувати нежитлове приміщення для власних потреб. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просила зобов'язати відповідачів добровільно звільнити належну їй частину магазину у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили, а у випадку якщо відповідачі добровільно не звільнять спірне приміщення, здійснити таке звільнення шляхом виселення їх з вивезенням їхнього майна в примусовому порядку через органи державної виконавчої служби. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшовши правильного висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом усунення перешкод у користуванні належною їй часткою нежитлового приміщення (магазину), разом з тим не звернув уваги, що виселення допускається в разі порушення житлових прав. Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню. На підставі викладеного колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку про зміну рішення суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду в частині способу здійснення права власності ОСОБА_6 з ухваленням нового рішення про звільнення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 належної їй частки нежитлового приміщення (магазину). Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в и р і ш и л а: Касаційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8 задовольнити частково. Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 03 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 15 жовтня 2015 року змінити, виклавши резолютивну частину наступним чином: «Усунути перешкоди ОСОБА_6 у користуванні належною їй часткою магазину, а саме приміщенням 2-11 торгового залу площею 62,4 кв. м; 2-12 складу площею 37,4 кв. м; 2-13 складу площею 19,8 кв.м, загальною площею 119,6 кв. м по АДРЕСА_1 шляхом звільнення приміщення ОСОБА_7 та ОСОБА_8чем». Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий П.О. Гвоздик Судді: О.І. Євтушенко І.М. Завгородня В.І. Мартинюк О.М. Ситнік