Історія справи

Рішення ВССУ від 05.04.2017 року у справі №638/9797/15-ц

РІШЕННЯ

іменем україни

5 квітня 2017 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 11 серпня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що у грудні 2010 року вона відкрила у публічному акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») банківський рахунок для отримання пенсії по інвалідності, до лютого 2015 року пенсію отримувала регулярно. Згідно з платіжними дорученнями управління Пенсійного фонду України 6 лютого 2015 року перерахувало їй пенсію у розмірі 1 049 грн, і 6 березня 2015 року - 1 049 грн; 10 лютого 2015 року - 1 005 грн 03 коп.

Однак отримати грошові кошти шляхом зняття їх з банкомату виявилося не можливо, в зв'язку з тим, що згідно з повідомленням системи банку, транзакція на знаття коштів була відмінена, так як на рахунку відсутня запитувана сума.

Вказувала на те, що працівник банку повідомив її про те, що операції за її рахунком зупинені службою безпеки банку, оскільки виникла підозра в проведенні незаконних фінансових операцій з даним рахунком.

Станом на 18 березня 2015 року на її рахунку знаходяться грошові кошти у розмірі 3 135 грн, якими вона не може розпорядитись.

28 січня 2016 року банк повернув їй грошові кошти, які відповідно платіжного доручення від 6 лютого 2015 року, та платіжного доручення від 6 березня 2015 року були нараховані управлінням Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова. Однак, неповернутими залишаються грошові кошти у розмірі 1 005 грн 03 коп., які нараховані згідно з платіжним дорученням від 10 лютого 2015 року.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача 1 005 грн 03 коп., що перебувають на її рахунку, та 10 тис. грн моральної шкоди.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 січня 2016 року залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11 серпня 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 1 005 грн 03 коп. та моральну шкоду у розмірі 5 тис. грн.

У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення в частині стягнення моральної шкоди та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

У решті судові рішення не оскаржуються, тому в силу ст. 335 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що банк заблокував рахунок за платіжною карткою позивачки, на якій знаходились грошові кошти у розмірі 3 135 грн, чим було порушено права позивачки, у зв'язку з чим завдано їй моральної шкоди.

Проте погодитися з такими висновками судів в частині стягнення моральної шкоди не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону судові рішення в частині стягнення моральної шкоди не відповідають.

Судом установлено, що ОСОБА_3 (до шлюбу ОСОБА_3) є інвалідом третьої групи від загального захворювання та отримує пенсію в управлінні Пенсійного фонду України у Дзержинському районі м. Харкова, яка перераховується на її пенсійну платіжну картку на рахунок, що був відкритий у ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідно платіжних доручень управління Пенсійного фонду України від 6 лютого 2015 року та від 6 березня 2015 року на рахунок ОСОБА_3 перерахована пенсія по 1 049 грн, а платіжним дорученням від 10 лютого 2015 року ОСОБА_4 перераховано 1 005 грн 03 коп.

Також установлено, що банк заблокував рахунок за платіжною карткою позивачки. Станом на 18 березня 2015 року на даному рахунку знаходилася грошова сума у розмір 3 135 грн.

Згідно з заявою позивачки від 28 січня 2016 року банк повернув їй грошові кошти, які відповідно платіжного доручення від 6 лютого 2015 року, та платіжного доручення від 6 березня 2015 року були нараховані Управлінням Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова. Однак, неповернутими залишаються грошові кошти у розмірі 1 005 грн 03 коп., які нараховані згідно з платіжним дорученням від 10 лютого 2015 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язань у договірних правовідносинах у випадку встановлення такої відповідальності законом або договором.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається ст. 23 ЦК України.

Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов'язань у випадках, передбачених договором або законом.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Оскільки між сторонами склалися договірні правовідносини, які регулюються зобов'язальним правом та не передбачають стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, безпідставно стягнув моральну шкоду на користь ОСОБА_3 з ПАТ КБ «ПриватБанк».

За таких обставин судові рішення в частині стягнення моральної шкоди підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог, відповідно до вимог ст. 341 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 січня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 11 серпня 2016 року в частині стягнення з публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 5 тис. грн скасувати. У задоволенні позовних вимог в цій частині ОСОБА_3 відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: Б.І. Гулько

В.І. Журавель

С.Ф. Хопта

С.П. Штелик