РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д., суддів:Закропивного О.В.,Журавель В.І., Хопти С.Ф., Штелик С.П.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» про зобов'язання видати кошти, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 березня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року ОСОБА_6 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 04 лютого 2014 року між банком та позивачем був укладений договір про відкриття депозитного рахунку (вклад «Стабільний») № 263/146/571902, за умовами якого ОСОБА_6 внесла на депозитний рахунок 200 тис. доларів США строком зберігання до 04 лютого 2016 року та з нарахуванням відсотків на суму вкладу із розрахунку 8 % річних. На підставі п. 2.9, яким передбачена можливість здійснювати поповнення вкладу, позивач додатково внесла на рахунок 471516,00 доларів США, у зв'язку із чим загальна сума вкладу становила 671516,00 доларів США.

Посилаючись на те, що 30 квітня 2014 року ОСОБА_6 звернулась до банку із заявою про дострокове повернення її коштів, однак вказана заява банком не задоволена і кошти їй не повернуто, позивач просила суд задовольнити позов та зобов'язати ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» видати позивачу готівкою одноразовою операцією через касу банку належні їй кошти, розміщені на депозитному рахунку згідно договору про відкриття депозитного рахунку в сумі 671516,00 доларів США.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 04 березня 2015 року, позов задоволено.

Зобов'язано публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» видати ОСОБА_6 готівкою одноразовою операцією через касу належні їй кошти, розміщені на депозитному рахунку згідно договору № 263/146/571902 (вклад «Стабільний») в рамках договору щодо банківського обслуговування, у сумі 671516,00 доларів США.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії», посилаючись на порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржені судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Судами встановлено, що 04 лютого 2014 року між ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» та позивачем був укладений договір про відкриття депозитного рахунку (вклад «Стабільний») № 263/146/571902, за умовами якого ОСОБА_6 внесла на депозитний рахунок 200 тис. доларів США строком зберігання до 04 лютого 2016 року та з нарахуванням відсотків на суму вкладу із розрахунку 8 % річних. На підставі п. 2.9, яким передбачена можливість здійснювати поповнення вкладу, позивач додатково внесла на рахунок 471516,00 доларів США, у зв'язку із чим загальна сума вкладу становила 671516,00 доларів США.

30 квітня 2014 року ОСОБА_6 звернулась до банку із заявою щодо дострокового повернення її депозитного вкладу в повному обсязі.

Листом № 24/7/50-38 від 07 травня 2014 року ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» повідомило позивача про те, що з 29 квітня 2014 року вступила в силу постанова Правління Національного банку України № 245 «Про врегулювання діяльності фінансових установ та проведення валютних операцій», пунктом 5 якої визначено, що уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати у межах 15 тис. грн на добу на одного клієнта в еквіваленті згідно офіційного курсу Національного банку України.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відмова ПАТ «Дочірній Банк Сбербанку Росії» видати належні позивачу грошові кошти порушує права останньої, регламентовані, в тому числі, ст. 41 Конституції України, відтак наявні підстави для задоволення позову.

Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, доказам, наданим сторонами та правильно оціненим судом, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Положеннями частини 2 статті 56 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно із ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Крім того, ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, за змістом наведеним норм права зобов'язання банку полягає у виплаті володільцеві рахунку грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.

Разом з тим, нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦК України, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління.

Тобто, посилання ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» на постанову Правління Національного банку України № 245 «Про врегулювання діяльності фінансових установ та проведення валютних операцій», положеннями якої передбачено зобов'язання уповноважених банків обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах 15 тис. грн на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України, є безпідставним, оскільки відповідні постанови цього банку є розпорядчими актами, які адресовані обмеженій кількості осіб і таке регулювання здійснюється в межах адміністративно-правових відносин Національного банку України з банками, які охоплюються його наглядовою діяльністю. Ці постанови банку не встановлюють нових прав або обов'язків для громадян, не можуть зачіпати їх права, свободи та інтереси.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Отже, суди дійшли правильного висновку, про те, що неповернення банком грошових коштів з поточного (мультивалютного) рахунку ОСОБА_6 суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 41 Конституції України.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновками судів про те, що кошти мають бути видані позивачу одноразовою операцією з його поточного рахунку.

Відносини банку та володільця рахунку передбачені главою 72 ЦК України, обов'язок банку з повернення коштів урегульовано ст.ст. 1068, 1073 ЦК України та умовами відповідного договору. У зв'язку з цим суд правильно зобов'язав відповідача видати позивачу грошові кошти згідно умов поточного рахунку, а порядок виконання цього рішення суду передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

З урахуванням викладеного судові рішення відповідно до вимог ст. 341 ЦПК України підлягають зміні з відмовою ОСОБА_6 у задоволенні вимог про зобов'язання відповідача видати спірні грошові кошті одноразовою операцією.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 березня 2015 року в частині позовних вимог ОСОБА_6 про зобов'язання публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» видати кошти одноразовою операцією скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про зобов'язання публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» видати кошти одноразовою операцією відмовити.

В решті рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 березня 2015 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. ЛуспеникСудді:О.В. Закропивний В.І. Журавель С.Ф. Хопта С.П. Штелик