Історія справи

Постанова ВСУ від 31.03.2014 року у справі №3-501гс15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року м. КиївСудова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого суддів:Берднік І.С., Барбари В.П., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Потильчака О.І., Шицького І.Б., - за участю представників:

публічного акціонерного товариства

"Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України" - Бережка С.І.,

комунального підприємства

теплового господарства "Гадячтеплоенерго" - Блохи Н.М.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19 травня 2015 року у справі

№ 917/2519/14 за позовом публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" про стягнення суми,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду Полтавської області із позовом до комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" (далі - КПТГ "Гадячтеплоенерго"), в якому просило стягнути пеню у сумі 162 101,39 грн, 3 % річних у сумі 62 907,84 грн, інфляційні втрати у сумі 348 384,03 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 25 вересня 2013 року

№ 13/3452-ТЕ(Р)-24 (далі - договір купівлі-продажу природного газу).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15 січня 2015 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10 березня 2015 року, позов задоволено повністю. Стягнуто з КПТГ "Гадячтеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 162 101,39 грн пені, 3 % річних в сумі 62 907,84 грн,

348 384,03 грн інфляційних втрат і 38 979,56 грн витрат зі сплати судового збору.

Вищий господарський суд України постановою від 19 травня

2015 року залишив без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 березня 2015 року та рішення господарського суду Полтавської області від 15 січня 2015 року.

У зазначеній постанові суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанції про стягнення відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з КПТГ "Гадячтеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" інфляційних втрат, 3 % річних, а також пені, передбаченої умовами договору, з огляду на те, що КПТГ "Гадячтеплоенерго" прострочило виконання грошового зобов'язання. При цьому Вищий господарський суд України не повернув КПТГ "Гадячтеплоенерго" суму надміру сплаченого судового збору.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 19 травня 2015 року у справі № 917/2519/14 КПТГ "Гадячтеплоенерго", посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 549, 625 ЦК України, пункту

1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, і невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах статей 549, 625 ЦК України, просить скасувати цю постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На обґрунтування неоднаковості застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права КПТГ "Гадячтеплоенерго" долучило до поданої заяви копії постанов Вищого господарського суду України від 21 квітня 2015 року у справі

№ 922/1360/14, від 21 квітня 2015 року у справі № 903/1034/14, від

22 квітня 2015 року у справі № 902/1522/14, від 12 травня 2015 року у справі № 915/1624/14, від 29 жовтня 2014 року у справі № 924/428/14, від 4 червня 2015 року у справі № 918/1679/14, від 20 травня 2015 року у справі № 918/33/15, від 28 травня 2015 року у справі № 5021/1407/12, від

2 червня 2015 року у справі № 37/5005/15396/2011 та копії постанов Верховного Суду України від 30 вересня 2014 року у справі

№ 5011-35/1534-2012-42/553-2012, від 16 вересня 2014 року у справі

№ 5011-42/1230-2012-69/542-2012, від 23 вересня 2014 року

№ 5011-35/1271-2012, від 25 березня 2015 року у справі № 924/1265/13, від 9 вересня 2014 року у справі № 5011-35/1272-2012-42/527-2012.

У постановах від 30 вересня 2014 року у справі

№ 5011-35/1534-2012-42/553-2012, від 16 вересня 2014 року у справі

№ 5011-42/1230-2012-69/542-2012, від 23 вересня 2014 року у справі

№ 5011-35/1271-2012, від 25 березня 2015 року у справі № 924/1265/13, від 9 вересня 2014 року у справі № 5011-35/1272-2012-42/527-2012 Верховний Суд України зазначив, що для стягнення з відповідача пені та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату поставленого товару було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором. Укладення договору про організацію взаєморозрахунків за основним договором свідчить про те, що сторони у такий спосіб змінили порядок і строки проведення розрахунків за товар, поставлений відповідно до договору поставки.

Подібний висновок наведено і у постановах Вищого господарського суду України від 21 квітня 2015 року у справі № 922/1360/14, від

28 травня 2015 року у справі № 5021/1407/12, від 20 травня 2015 року у справі № 918/33/15, від 29 жовтня 2014 року у справі № 924/428/14, від

12 травня 2015 року у справі № 915/1624/14, від 22 квітня 2015 року у справі № 902/1522/14, від 21 квітня 2015 року у справі № 903/1034/14, від 4 червня 2015 року у справі № 918/1679/14.

Постановою від 2 червня 2015 року у справі № 37/5005/15396/2011 Вищий господарський суд України, залишивши без змін постанову суду апеляційної інстанції, повернув особі, яка подавала касаційну скаргу, надміру сплаченого судового збору.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

У справі, яка розглядається, встановлено, що

25 вересня 2013 року між НАК "Нафтогаз України" (продавець) і КПТГ "Гадячтеплоенерго" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 цього договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору купівлі-продажу природного газу.

Пунктом 2.1. зазначеного договору встановлено, що продавець передає покупцю у вересні 2013 року газ в обсязі 2170,739 тис. куб. м, спожитий покупцем у період із січня по серпень 2013 року, в тому числі по місяцям.

Згідно з пунктом 3.2 договору купівлі-продажу природного газу приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві, оформляється актами приймання-передачі газу.

Відповідно до пункту 6.1 договору купівлі-продажу природного газу оплата за газ, що передається згідно з пунктом 2.1 договору, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок продавця протягом 3 банківських днів з дати підписання акта приймання-передачі газу.

Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору купівлі-продажу природного газу, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з пунктом 9.3 договору купівлі-продажу природного газу строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідно до пункту 11.1 договору купівлі-продажу природного газу цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє у частині передачі газу до 30 вересня 2013 року включно, а в частині розрахунків -до їх повного здійснення.

На виконання договору купівлі-продажу природного газу протягом січня - квітня 2013 року продавець передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 626,711 тис. куб. м на загальну суму

2 841 931,50 грн, про що було складено акти приймання-передачі від

30 вересня 2013 року.

На момент звернення ПАТ НАК "Нафтогаз України" до господарського суду із зазначеним позовом КПТГ "Гадячтеплоенерго" за поставлений природний газ розрахувався повністю. Остаточний розрахунок відповідачем було проведено з порушенням умов пункту 6.1 договору купівлі-продажу газу 28 жовтня 2014 року, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача пені у розмірі 162 101,39 грн, інфляційних втрат у розмірі 348 384,03 грн і 3 % річних у розмірі 62 907,84 грн, нарахованих станом на 28 жовтня

2014 року.

Залишаючи без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 березня 2015 року, а відтак, і рішення господарського суду Полтавської області від 15 січня 2015 року про задоволення позовних вимог НАК "Нафтогаз України", Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення пені, визначеної підпунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Проте з таким висновком погодитись не можна.

Вищий господарський суд України безпідставно не взяв до уваги те, що

11 лютого 2014 року та 9 жовтня 2014 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області, департаментом житлово-комунального господарства Полтавської обласної державної адміністрації, департаментом фінансів Полтавської обласної державної адміністрації, фінансовим управлінням Гадяцької районної державної адміністрації, Гадяцькою міською радою, КПТГ "Гадячтеплоенерго" і ПАТ НАК "Нафтогаз України" відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" було укладено договори № 51/30 та № 688/30 про організацію проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці у тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку із невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року № 30.

Умовами цих договорів передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору купівлі-продажу природного газу.

На виконання зазначених договорів про організацію взаєморозрахунків КПТГ "Гадячтеплоенерго" за рахунок коштів субвенції з державного бюджету погасило основний борг перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України", що підтверджується платіжним дорученням від

31 березня 2014 року № 4 на суму 1 020 355,36 грн і платіжним дорученням від 28 жовтня 2014 року № 3 на суму 1 491 576,14 грн на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків від 11 лютого

2014 року № 51/30 та від 9 жовтня 2014 року № 688/30.

За змістом підпунктів 2 пунктів 12 цих договорів сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору купівлі-продажу природного газу. Пунктами 17 договорів про організацію взаєморозрахунків визначено, що після виконання договору вони (сторони) не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.

Для застосування санкцій, передбачених підпунктом

7.2 договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених договорами № 51/30 та № 688/30, які діяли на момент розгляду справи і відповідно до пунктів 17 яких сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Як встановлено судами у справі, що розглядається, розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договорами № 51/30 та № 688/30.

Відповідно до статті 11125 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) Верховний Суд України у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, має право скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення.

За таких обставин постанова Вищого господарського суду України від 19 травня 2015 року, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 10 березня 2015 року та рішення господарського суду Полтавської області від 15 січня 2015 року підлягають скасуванню, оскільки суд касаційної інстанції неоднаково застосував одні й ті самі норми матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та висновки цього суду не відповідають викладеному в постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні пред'явлених позовних вимог.

Відповідно до частини 6 статті 49 ГПК України у разі зміни судового рішення без направлення справи на новий розгляд Верховний Суд України змінює і розподіл судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У справі, що розглядається, у задоволенні пред'явлених позовних вимог відмовлено, тому судовий збір у сумі 56 181,35 грн покладається на позивача (в тому числі: 38 979,56 грн судового збору, стягнутого з КПТГ "Гадячтеплоенерго" згідно з рішенням господарського суду Полтавської області від 15 січня 2015 року; 5 733,93 грн судового збору, сплаченого КПТГ "Гадячтеплоенерго" за подання апеляційної скарги;

5 733,93 грн судового збору, що підлягав сплаті КПТГ "Гадячтеплоенерго" за подання касаційної скарги, та 5 733,94 грн судового збору, сплаченого КПТГ "Гадячтеплоенерго" за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України).

При цьому, при поданні до суду касаційної скарги на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 березня 2015 року КПТГ "Гадячтеплоенерго" фактично сплатило судовий збір у сумі 8 027,51 грн, тобто у більшому розмірі, ніж встановлено Законом України "Про судовий збір" (50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при подані позовної заяви майнового характеру, обчисленої виходячи з оспорюваної суми). Отже, сума надміру сплаченого судового збору

2 293,58 грн підлягає поверненню КПТГ "Гадячтеплоенерго" із державного бюджету України відповідно до пункту 1 частини 1 статті

7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 49, 11116 , 11123 , 11124 , 11125 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 19 травня

2015 року, постанову Харківського апеляційного господарського суду від

10 березня 2015 року та рішення господарського суду Полтавської області від 15 січня 2015 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" 162 101,39 грн пені, 3% річних у сумі 62 907,84 грн та 348 384,03 грн інфляційних втрат.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ,

вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) на користь комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" (37300,

вул. 50 років Жовтня, 17а, м. Гадяч, код 34401528)

56 181,35 грн (п'ятдесят шість тисяч сто вісімдесят одну гривню тридцять п'ять копійок) судового збору.

Повернути комунальному підприємству теплового господарства "Гадячтеплоенерго" (37300, вул. 50 років Жовтня, 19/а, м. Гадяч, код 34401528) із державного бюджету України суму надмірно сплаченого судового збору 2 293,58 грн (дві тисячі двісті дев'яносто три гривні п'ятдесят вісім копійок) за подання касаційної скарги, сплаченого згідно з платіжним дорученням від 23 березня 2015 року № 195.

Доручити господарському суду Полтавської області видати наказ.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 4 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий І.С. Берднік

судді: В.П. Барбара

А.А. Ємець

Т.Є. Жайворонок

П.І. Колесник

О.І. Потильчак

І.Б. Шицький