ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_9 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ), Хмельницького обласного військового комісаріату (далі - Військкомат) про перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2005 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом до Військкомату, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його пенсійного забезпечення з урахуванням: послідовного підвищення з 1 квітня 2005 року посадового окладу за посадою, прирівняною до посади начальника станції Центру прийому і обробки спеціальної інформації та контролю навігаційного поля Національного космічного агентства України (далі - Центр НКАУ), з якої його було звільнено з військової служби; щомісячної надбавки за службу у Збройних Силах України у розмірі 100 % грошового забезпечення (установленої після його звільнення зі служби); премії як одного з додаткових видів грошового забезпечення, яку він отримував під час проходження служби; послідовного підвищення з 1 січня 2003 року розміру додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за кваліфікацію, надбавки за таємність, щомісячної надбавки у розмірі 100 % грошового забезпечення, щомісячної надбавки за безперервну військову службу у Збройних Силах України, премії).

На обґрунтування позовних вимог послався на те, що підставою для перерахунку пенсії є підвищення розміру посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення за посадою, прирівняною до тієї, яку він обіймав до звільнення з військової служби.

Суди встановили, що ОСОБА_9 проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді начальника автоматичної телефонної станції Центру НКАУ.

Наказом Міністра оборони України від 4 грудня 2002 року № 734 ОСОБА_9 був звільнений з військової служби у запас.

13 грудня 2002 року ОСОБА_9 було виключено зі списків особового складу Центру НКАУ, а з 14 грудня 2014 року йому призначено пенсію у розмірі 74 % грошового забезпечення, яке складалося з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за кваліфікацію, надбавки за службу в Збройних Силах України у розмірі 40 % посадового окладу, премії у розмірі 30 %.

Суди розглядали справу неодноразово.

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області постановою від 2 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2011 року та Вищого адміністративного суду України від 24 квітня 2014 року, у задоволенні позову відмовив. На стадії розгляду справи судом першої інстанції як співвідповідача залучено ГУ ПФУ.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_9 звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом положень статті 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2262-XІІ) у подібних правовідносинах, а саме щодо перерахунку пенсій військовослужбовцям Збройних Сил України, відрядженим до Центру НКАУ, у зв'язку зі збільшенням окладів за посадами, які зазначені особи обіймали у Центрі, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 квітня 2014 року та прийняти нове рішення - про задоволення позову.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах ОСОБА_9 посилається на ухвалу Військової судової колегії Верховного Суду України від 27 жовтня 2004 року (№ 7ц-214км04), рішення Військової судової колегії Верховного Суду України від 31 серпня 2005 року (№ 7ц-149км05), ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2006 року, 23 та 30 червня 2009 року, 17 лютого та 14 червня 2011 року, які, на його думку, підтверджують неоднакове правозастосування.

Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, виходив із того, що підстави для перерахунку пенсій військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій, у зв'язку з підвищенням окладів за посадами, які зазначені особи обіймали у державних органах, установах, організаціях перед звільненням із військової служби, відсутні.

Натомість у доданих до заяви судових рішеннях, наданих заявником на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах, зокрема в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2009 року, 17 лютого та 14 червня 2011 року, касаційний суд дійшов висновку, що позивачі мають право на перерахунок пенсії у зв'язку із підвищенням розміру посадових окладів за посадами, які вони обіймали у Центрі НКАУ перед звільненням із військової служби.

Заявник також додав копії ухвали Військової судової колегії Верховного Суду України від 27 жовтня 2004 року (№ 7ц-214км04), рішення Військової судової колегії Верховного Суду України від 31 серпня 2005 року (№ 7ц-149км05) та ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2006 року, в яких суд касаційної інстанції дійшов висновку, що позивачі мають право на розрахунок пенсії з посадового окладу за останньою посадою, яку вони обіймали в Центрі НКАУ.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував одні і ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах, при цьому у справі, що розглядається, - правильно.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній до 1 січня 2006 року) призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей пенсії перераховуються з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Законом України від 16 грудня 2004 року № 2255-ІV «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» частину третю статті 63 Закону № 2262-ХІІ викладено в новій редакції: «Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у строки, встановлені частиною другою статті 51 цього Закону».

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Частиною восьмою статті 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького складу органів внутрішніх справ та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом і які були відряджені для роботи в органах державної влади та органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях, вищих навчальних закладах та одержували заробітну плату в порядку і розмірах, установлених для працівників цих органів та організацій, пенсії обчислюються виходячи з посадового окладу, встановленого за аналогічною посадою відповідно для осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Таким чином, особливістю пенсійного забезпечення зазначених вище осіб є те, що базою для обчислення і перерахунку пенсії має бути грошове забезпечення, встановлене за військовою (спеціальною) посадою, оскільки пенсія призначається на єдиних засадах після звільнення з військової (спеціальної) служби.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 17 жовтня 2011 року, 21 лютого та 25 вересня 2012 року, 5 листопада 2013 року (№№ 21-226а11, 21-463а11, 21-241а12 та 21-210а13 відповідно).

Постановами Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2005 року № 790, 20 лютого 2006 року № 172, 4 квітня 2007 року № 602 та 3 травня 2007 року № 682, якими внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», встановлені розміри посадових окладів для цивільних працівників, а не військовослужбовців, тому вони не можуть бути підставою для проведення перерахунку пенсій військовослужбовців з підстав та у порядку, визначених статтею 63 Закону № 2262-ХІІ.

Отже, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає практиці Верховного Суду України з розгляду спорів цієї категорії.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_9 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко Судді: М.І. Гриців М.Б. Гусак О.А. КороткихО.В. Кривенда В.Л. МаринченкоО.Б. Прокопенко О.О. Терлецький